(Ц2 + АЗ2) = 225,68 + 18,05 = 243,73 г.о.

(Ц3 + АЗ3) = 307,98 + 30,8 = 338,78 г.о.

ПДВ = 0,2 Ч [(83 тис. шт. Ч 404,42) + (89 тис. шт. Ч 243,73) +
+ (35 тис. шт. Ч 338,78)] = 0,2 Ч (33566,86 тис. г.о. + 21691,97 тис. г.о. +
+ 11857,3 тис. г.о.) = 13423,23 тис. г.о.

Підприємство здійснює внески у пенсійний фонд (32%), фонд страхування від безробіття (1,9%), в фонд страхування від непрацездатності (2,9%) і фонд страхування від нещасного випадку (1,02%) з усіх виплат персоналу – як у вигляді заробітної плати, так і у вигляді премії.

Відрахування у соціальні фонди становить 7705,26 тис. г.о. (див. 3.4)

3.7. Розрахунок середньомісячної заробітної плати на підприємстві

Фонд матеріального заохочування, спрямований виключно на виплату премій за результати роботи за рік, розподіляється пропорційно заробітній платі. Тому середньомісячну заробітну плату для працівника підприємства можна розрахувати таким чином |

ЗПсер.п. = (ФЗППВП + ФМЗ) / (ПВП Ч 12), г.о./чол | (3.30)

де ЗПсер.п. – середньомісячна заробітна плата працівника підприємства, г.о./чол;

ФЗППВП – фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу, г.о. (розраховано у підрозділі 3.4 як елемент собівартості);

ФМЗ – фонд матеріального заохочування, г.о.;

ПВП – чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

ЗПсер.п. = (20547,37 тис. г.о. + 2635,31 тис. г.о.) Ч (10 Ч 12) = 193,19 тис. г.о.

Для визначення середньомісячної заробітної плати робітника підприємства необхідно розрахувати, скільки грошових одиниць премії припадає на одну грошову одиницю заробітної плати ("ціну розподілу премії") |

ЦРП = ФМЗ / ФЗПпвп, г.о. | (3.31)

де ЦРП – ціна розподілу премії, г.о.;

ФМЗ – фонд матеріального заохочування, г.о.;

ФЗПпвп – фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу, г.о.

ЦРП = 2635,31 тис. г.о. / 20547,37 тис. г.о. = 0,13

Тоді середньомісячна заробітна плата робітника-відрядника дорівнює |

ЗПсервідр = (ФЗПвідр + ЦРП Ч ФЗПвідр) / (Чвідр Ч 12), г.о./чол. | (3.32)

де ЗПсервідр – середньомісячна заробітна плата робітника-відрядника, г.о.;

ФЗПвідр – фонд заробітної плати робітників-відрядників, що містить основну і додаткову заробітну плату, г.о. (розраховано у підрозділі 3.4, як складова усього ФЗПпвп);

ЦРП – ціна розподілу премії, г.о./г.о.;

Чвідр – чисельність робітників-відрядників, чол.

ЗПсервідр = (14073,54 тис. г. о. + 0,13 Ч 14073,54 тис. г. о.) / (6 Ч 12) =
= 220,88 тис. г.о.

3.8 Виконання соціальної програми підприємства (забезпечення житлом)

Виконання соціальної програми підприємства стосується насамперед забезпеченням житлом тих працівників, для яких це вкрай необхідно.

За приміщенням, що всі кошти фонду соціального розвитку будуть спрямовані на придбання житла, підприємство у змозі за рік придбати |

N = ФСР / Цкв, кв | (3.33)

де N – кількість квартир;

ФСР – фонд соціального розвитку, г.о.;

Цкв – орієнтована ціна за одну квартиру, г.о./кв.

Кількість квартир становить:

N = 1317,65 тис. г.о. / 55 тис. г.о. = 24 шт.

Висновки

Отже, продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.

В Україні становлення ринкової економіки, створення конкурентоспроможної продукції, збільшення обсягу продажу можливо лише за умови ефективного використання ресурсів на кожному робочому місці, підприємстві, тобто глибокої реформи системи управління, виробництва і реалізації продукції, узгодженої з такими перетворювальними процесами, як приватизація, реструктуризація та адаптація до міжнародних стандартів. Зростання продуктивності також сприятиме підвищенню зайнятості.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавче встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавче встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного використанім праці.

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні економічного її змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками.

Резерви підвищення продуктивності праці – це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

Література