Підприємницька (господарсько-економічна) діяльність.

Кожне підприємство самостійно планує свою діяльність і визна-чає перспективи (стратегію) розвитку, виходячи з попиту на про-дукцію, що виробляється (роботу, послуги, що виконуються), та необхідності постійного збільшення власного зиску, а також здійснює матеріально-технічне забезпечення виробництва через систему прямих угод (контрактів) з постачальниками або за посе-редництвом торгових бірж. Воно реалізує вироблену продукцію через прямі угоди зі споживачами, державне замовлення (у разі існування такого), через мережу бірж і власних торговельних підприємств за цінами (тарифами), котрі воно встановлює само-стійно, або за цінами договірними, регульованими державою чи вільними (ринковими).

На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарсько-економічної діяльності є при-буток (дохід). Порядок використання останнього визначає власник (власники) підприємства або вповноважений ним (ними) орган. Державний вплив на вибір напрямків використання прибутку (до-ходу) здійснюється через систему податків, податкових пільг, різних економічних санкцій. У випадках, передбачених статутом підпри-ємства, певна частина чистого прибутку може передаватися у власність членів трудового колективу. За умови зовнішньоеконо-мічної діяльності підприємства частину прибутку (доходу) станов-лять валютні кошти, що зараховуються на його валютний рахунок у банку та використовуються ним самостійно. Залежно від величи-ни доходу підприємства визначається фонд оплати праці його пер-соналу. Мінімальний розмір оплати праці різних категорій персо-налу всіх видів підприємств не може бути меншим за прожитковий мінімум, установлений державою.

Підприємство і держава: гарантії прав, умови і контроль діяльності, відповідальність.

Держава гарантує дотримання за-конних прав та інтересів кожного підприємства. Здійснюючи гос-подарську та іншу діяльність, підприємство має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення в межах чинного законодав-ства України. Окрім передбачених законодавством випадків, втру-чання державних і громадських органів, політичних партій і рухів у діяльність підприємства не дозволяється. Збитки (включаючи очікуваний, але не одержаний прибуток), завдані підприємству з вини державних органів або їхніх службових осіб, мають бути відшкодовані за рахунок останніх.

Держава забезпечує будь-якому підприємству однакові еко-номічні й правові умови господарювання. З цією метою вона: сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою еко-номічних методів та антимонопольного законодавства; забезпечує пільгові умови тим підприємствам, які впроваджують прогресивні технології і створюють нові робочі місця; стимулює розвиток ма-лих підприємств, надаючи пільги за оподаткування та державного кредитування, створюючи фонди сприяння розвитку малих підприємств тощо.

Контроль за окремими видами діяльності підприємства здійсню-ють державна податкова інспекція та державні органи, що викону-ють нагляд за безпекою виробництва і праці (включаючи еколо-гічну безпеку) в межах своєї компетенції, встановлюваної відпові-дними законодавчими актами України. Якщо вимоги цих органів виходять за межі їхніх повноважень, підприємство має право не виконувати таких вимог.

У разі порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахун-кової і податкової дисципліни, вимог щодо якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену чинним законодавством Украї-ни (сплачує штрафи, відшкодовує завдані збитки). Проте сплата штрафів і відшкодувань не звільняє підприємство без згоди спо-живача від виконання договірних зобов'язань щодо поставок про-дукції, здійснення робіт або надання послуг у повному обсязі й у відповідні строки.

2. Закон України „Про підприємництво”

Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Суб’єкти підприємницької діяльності. Ліцензування.

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність".

Щодо юридичних осіб та громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України.

Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується у