Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу – від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння – приблизно в півтора рази. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою.

Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Від так варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва.

Розділ 3. Тенденції зміни в часі різновидів капіталовкладень

Інвестуючи капітал, фінансові менеджери планують не тільки повернути вкладені засоби, але і отримати дохід. При цьому слід враховувати, що гроші з часом знецінюються; ризик і невизначеність, пов'язані з вкладенням капіталу, зростають у міру віддалення періоду отримання доходу від моменту інвестування. Тому у фінансовому менеджменті (особливо для оцінки інвестиційних операцій) використовують обчислення, що дозволяють враховувати зміну вартості грошей в часі. В їх основі лежать розрахунки нарощування вартості інвестованого капіталу при різних схемах нарахування простих і складних відсотків; приведеної (нинішньої) вартості капіталу шляхом математичного і банківського дисконтування; нарощеної і приведеної вартості потоку однакових платежів через рівні проміжки часу (постійних ануїтетів); відсоткової ставки, що забезпечує реальну прибутковість фінансових операцій з урахуванням інфляції та ін. Розглянемо базові формули, використовувані в розрахунках з урахуванням впливу чинника часу на вартість грошей. Почнемо з простої фінансової операції – одноразових вкладень сум капіталу PV (Present Value – нинішня вартість) при умові, що через час Т нарощена сума FV (Future Value – майбутня вартість) буде повернена. Для визначення ефективності такого вкладення капіталу використовують дві величини: відносне зростання (відсоткову ставку) [3, 93]

і відносну знижку (дисконт) – облікову ставку

які характеризують приріст капіталу, віднесений або до початкового внеску, або до кінцевої суми. Ці величини взаємозв'язані:

Залежно від способу нарахування відсотки діляться на прості і складні. Як відомо, при використанні простих відсотків їх сума протягом всього терміну операції нараховується виходячи із спочатку вкладеного капіталу незалежно від кількості періодів нарахування і їх тривалості. При цьому суму відсотків (S) визначають за формулою [3, 94]

де r – річна ставка відсотків; T – тривалість фінансової операції, років.

В кінці терміну операції сума з відсотками складе [3, 94]

При нарахуванні складних відсотків первинний капітал збільшується разом з відсотками. Таким чином, база для нарахування складних відсотків (на відміну від простих) збільшуватиметься з кожним періодом нарахування. Нарощена сума з відсотками в кінці терміну операції, яка продовжувалася Т років, з щорічним нарахуванням складних відсотків по ставці r складе [3, 94]

Звичайно в короткострокових операціях (до одного року) дохід нараховується за формулою простих відсотків, а при вкладеннях капіталу на термін більше одного року можна використовувати формулу складних відсотків. Іноді (наприклад, при високому темпі інфляції), щоб зацікавити інвесторів, позичальник може запропонувати виплату доходу за схемою нарахування складних відсотків кілька разів на рік. У цьому випадку нарощену суму визначають за формулою [3, 94]

де r – річна ставка складних відсотків; m – кількість нарахувань відсотків за рік.

Можна використовувати також формулу перерахунку кілька разів на рік за річною ставкою облікового відсотка d:

Якщо тривалість операції перевищує один рік, але налічує нецілу кількість років, можна застосовувати комбіновану схему нарахування доходу: складні відсотки – за цілу кількість років, прості – за неповну частину року. При цьому нарощену суму визначають за формулою [3, 95]

де [T] – ціла кількість років; t = T – [T] – дробова частина числа (неповна частина року).

При випуску цінних паперів, укладенні фінансових контрактів, позиках, як правило, вказують річну відсоткову або облікову ставку й обумовлюють умови нарахування доходу (за простими відсотками, складними, комбінованою схемою, нарахування складних відсотків або дисконтування кілька разів на рік).

Знаючи річну відсоткову або облікову ставку, можна визначити нарощену вартість при короткострокових фінансових вкладеннях (на термін менше одного року). Для цього треба встановити тривалість фінансової операції і умови розрахунків – звичайний або точний відсоток; при цьому день видачі і погашення кредиту вважається як один день.

При розрахунку звичайного (комерційного) відсотка як тимчасову базу беруть умовний рік, рівний 360 дням (12 місяців по 30 днів). Звідси при тривалості фінансовій операції t днів і річній відсотковій ставці r звичайний відсоток

а нарощена сума

Аналогічно при використанні річної облікової ставки d отримуємо

а нарощена сума

Точний відсоток отримують, коли в якості тимчасової бази беруть фактичну кількість днів у році