2. Гроші в касі | 50 | 2. Кредиторська заборгованість постачальникам | 2200

3. Короткострокові фінансові вкладення | 1700

4. Дебіторська заборгованість покупців продукції | 2100 | 3. Інша кредиторська заборгованість | 1200

Усього по розділу III | 5100 | Усього по розділу III | 4920

Баланс | 23420 | Баланс | 23420

В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи [6, с. 441]:

І. Необоротні активи

ІІ. Оборотні активи

ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти відокремлених розділів [6, с. 441]:

І. Власний капітал

Статутний капітал;

II. Забезпечення наступних витрат і платежів

ІІІ. Довгострокові зобов'язання

ІV. Поточні зобов'язання

V. Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів – звітів про фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників. Загальновживані групи таких показників наведено на рис. 3.1.

Рис. 3.. Групи розрахункових показників для оцінки

фінансово-економічного стану підприємства [6, с. 442]

3.1. Оцінка прибутковості та активності

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою [6, с. 443]

де Пз(ч) – загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

Кв – середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів [6, с. 444]:

де Пч – чистий прибуток підприємства;

Кв – власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так [6, с. 444]:

де Кст – статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій). Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пч віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу – номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою [6, с. 444]

де Прп – прибуток від реалізації продукції за певний період;

Срп – повна собівартість реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність одного виробу (Рі ) розраховується за формулою [6, с. 445]:

де Ці, Сі – відповідно ціна й повна собівартість і-го виробу.

Одним із показників ефективності використання оборотних активів є оборотність активів (па) – це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто [6, с. 445]

па = В / Ка.

де В – виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період; К – середня величина активів за той самий період. За цих умов середня тривалість одного обороту (tа) становитиме [6, с. 445]:

tа = Дк / па

де Дк – кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (птмз) виражається кількістю оборотів за певний період [6, с. 445]:

птмз = Ср / Мз

де Ср – повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

Мз – середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (tодз) обчислюється за формулою [6, с. 445]

tодз = (Зд Ч Дк) / Vпр

де Зд – дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);

Дк – кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік – 360, квартал – 90);

Vпр – обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) – небажаним і потребує з'ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (tокз) визначається співвідношенням [6, с. 445]:

tокз = (Зк Ч Дк) / М

де Зк – величина кредиторської заборгованості постачальникам;

М – обсяг закупівлі сировини і матеріалів