Скорочення за інших однакових умов не визнається позитивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршення для підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

3.2. Оцінка фінансової стійкості і платоспроможності

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (kа) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства [6, с. 446]:

kа = Кв / Кб

де Кв – власний капітал підприємства; Кб – підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування). За даними табл. 3.1:

kа =14500 / 23420 = 0,62

Це означає, що активи підприємства на 62% забезпечено власними коштами. Решта (38%) фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Така величина коефіцієнта є прийнятною – борги покриваються власним капіталом. Якщо kа < 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (kзб) є модифікацією 1-го показника і ви-значається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто [6, с. 446]

kзб = Кв / Кз

де Кз – боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал). Так, згідно з даними балансу підприємства

kзб = 14500 / 8920 = 1,625

Отже, власний капітал перевищує борги підприємства в 1,625 раз. Нормальною вважають ситуацію, коли kзб > 1.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу.

Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення Кз / Кв) веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства [6, с. 446].

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності – загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності kзл – це відношення оборотних активів (розділи II і III активу балансу за його старою формою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву) [6, с. 447]:

kзл = Коа / Кзк

де Коа – оборотні активи підприємства;

Кзк – короткострокова заборгованість підприємства.

За даними балансу підприємства (табл. 3.1)

kзл = 12200 / 4920 = 2,48.

Це означає, що оборотний капітал підприємства перевищує короткострокову заборгованість приблизно у 2,5 рази.

Якщо kзл < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (kзл > 3–4), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину kзл помітно впливає частка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов'язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгованості (kзл < 2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності (kлт) обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів, тобто [6, с. 447]

kлт = Ктл / Кзк

де Ктл – оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат). У нашому прикладі (табл. 3.1)

kлт = 5100 / 4920 = 1,04

Така величина kлт є нормальною і свідчить про можливість своєчасної оплати боргів. Коли kлт < 1, то платоспроможність підприємства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (kла) – це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів [6, с. 448]:

kла = Кал / Кзк

де Кал – абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

За даними табл. 3.1

kла = 3000 / 4920 = 0,61

Нормальною можна вважати ситуацію, коли kла > 0,5. Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв’язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

3.3. Інші показники фінансового стану підприємства

Коефіцієнт платоспроможності (Кпс), який фіксує частку власного (акціонерного) капіталу підприємства (Кв) в загальних зобов’язаннях (Зз), можна визначити за формулою [10, с. 277]:

Коефіцієнт заборгованості (Кзаборг) визначається [10, с. 277]:

Одним із найважливіших показників результативності підприємницької діяльності є рентабельність, відносний показник прибутковості системи господарювання.

У сфері виробничого підприємства важливого значення для оцінки діяльності набуває насамперед рентабельність виробництва (Рв), для визначення якої треба порівняти отриманий валовий (краще чистий) прибуток (Пв/я) з сумою основних фондів (ОсФ) та матеріальних оборотних фондів (ОбФ), тобто [10, с. 268]

Показник рентабельності виробництва не є єдиним показником рентабельності. Варто обчислити також показник рентабельності окремих виробів. Цей показник (Рт) є співвідношенням валового прибутку (Пв) і собівартості товарної продукції (Стп) [10, с. 268]

Одним із основних чинників