Прискорення оборотності забезпечує вивільнення ресурсів і їх напрям на подальше розширення торгової діяльності. Сповільнення приводить до заморожування засобів, звідси невиконання планів товарообороту і прибутку, утворення наднормативних запасів товарів. Прискорення оборотності сприяє абсолютному і відносному вивільненню оборотних засобів. Під абсолютним вивільненням розуміється зниження об'єму оборотних засобів в поточному році в порівнянні з минулим роком при виконанні і перевиконанні плану товарообороту. Відносне вивільнення відбувається, коли темпи зростання товарообороту випереджають темпи зростання оборотних засобів. У цьому випадку меншим об'ємом оборотних засобів забезпечується більший об'єм реалізації.

Відносне вивільнення (Во) розраховується по формулі [7, С. 189]

Во = Оп – (Тт / Оо), або Во = (Тм – Тп): Оо,

де Од – потреба в оборотних коштах минулого року, тис. грн.;

Тм і Тп – товарооборот минулого і поточного року відповідно, тис. грн.;

Оо – оборотність минулого року, число оборотів.

Загальне вивільнення визначається як сума абсолютного і відносного вивільнення. Протягом року торгове підприємство або організація використовує засоби, що вивільнилися з обороту, для збільшення об'єму реалізації товарів, зміцнення фінансового становища.

У зв'язку з надзвичайною складністю управління оборотними коштами і важливість рішення цієї задачі необхідний повсякденний контроль за їх збереженням і ефективним використанням, попередженням і ліквідацією іммобілізації, що виникла.

Отже, під циклом кругообороту обігових активів торговельного підприємства прийнято розуміти процес зміни їх матеріально-речової форми, що систематично повторюється. Кругооборот обігових активів обумовлений зміною матеріально-речової форми активів в процесі обслуговування потреб торговельного підприємства та проведення торгово-технологічних операцій.

Характер та основні стадії кругообороту обігових активів наведено на рис. 2.

Рис. . Цикл кругообороту обігових коштів

Особливістю кругообороту обігових активів торговельного підприємства є відсутність виробничої стадії, тобто сукупності операцій, що пов'язані з придбанням та використанням матеріально-технічних ресурсів, виготовленням продукції підприємства. Це об'єктивно обумовлює більш високу швидкість процесу кругообороту, притаманного торговельній діяльності.

Розглянемо сутність кожної стадії процесу кругообороту більш детально.

Вихідною умовою початку проведення діяльності торговельного підприємства є наявність певної суми грошових коштів (ГК), які спрямовуються на придбання товарів та інших матеріальних цінностей, що необхідні торговельному підприємству.

Придбання товарів та інших матеріальних цінностей (далі – матеріальних активів) може проводитися на різних умовах оплати їх вартості. При проведенні оплати за фактом поставки матеріальних активів на торговельне підприємство його грошові кошти трансформуються в запаси товарних та матеріальних цінностей (МЦ), які знаходяться в розпорядженні підприємства та є основою для досягнення запланованих обсягів товарообороту.

Якщо ж торговельне підприємство здійснює авансову оплату, то утворюється дебіторська заборгованість постачальників (ДЗпост) яка через певний термін часу (обумовлений договірними умовами ) має бути погашена в матеріальній формі шляхом поставки відповідних матеріальних активів.

Вартість товарних запасів в процесі зберігання змінюється на розмір незавершеного виробництва, яке в торгівлі утворюється у вигляді витрат обігу на залишок товарів (Возал). До їх складу входять відсотки за кредит, витрати на транспортування, зберігання та передпродажну підготовку товарів.

Реалізація товарів також може передбачати дві форми оплати: за фактом продажу або з відстрочкою платні.

У першому випадку цикл руху обігових активів на цьому закінчується – авансовані гроші знову приймають грошову форму. Залежно від цільової функції діяльності мають створюватися умови для досягнення рівності між обсягом авансованих та повернених грошей (самоокупність) або зростання грошових коштів за результатами закінчення кожного операційного циклу (самофінансування).

При реалізації товарів на умовах відстрочки платні (комерційний або споживчий кредит) матеріальні обігові активи трансформуються в дебіторську заборгованість покупців (ДЗпок). Закінчення циклу кругообороту відбувається тільки при погашенні заборгованості, що виникла, в грошовій формі.

Проведення діяльності торговельного підприємства обумовлює виникнення також інших видів дебіторської заборгованості (перед робітниками, бюджетом, фондами соціального страхування), що в свою чергу обумовлено існуючим порядком проведення відповідних розрахунків (ДЗінш).

По закінченні кожного циклу кругообороту обігових активів розглядається питання стосовно обсягів авансування на наступний період та використання приросту грошових коштів, отриманих за результатами даного циклу кругообороту. Якщо потреба в формуванні обігових активів залишається незмінною, а джерела її фінансування зростають, торговельне підприємство здійснює короткострокові фінансові вкладення (КФВ). Вони можуть мати короткостроковий характер (при сезонних коливаннях обсягів реалізації товарів і відповідно до потреб в обігових активах) або формуватися постійно (як форма розміщення резервного фонду підприємства тощо).

Сутність та особливості кругообороту обігових активів торговельного підприємства обумовлюють завдання та інструменти управління, необхідні для практичної діяльності підприємств.

1.3. Показники, що характеризують ефективність використання обігових активів

Важливим етапом обґрунтування стратегії управління обіговими активами торговельного підприємства є аналіз сучасного стану та ефективності управління ними.

Інформаційною базою проведення цієї роботи є інформація, наведена у формах бухгалтерської звітності ,№1 "Баланс", №2 "Звіт про фінансові результати та їх використання", статистичної звітності № З – торг. "Звіт про товарооборот". Попри те використовується оперативна інформація про склад товарообороту за формами розрахунку, склад дебіторів, обсяги, термін та причини виникнення дебіторської заборгованості, достатність формування товарних запасів, рух грошових коштів тощо.

Загальний порядок проведення аналітичної роботи наведено на рис. 3.

На першому етапі необхідно оцінити загальний розмір обігових активів підприємства та проаналізувати зміну їх обсягу впродовж звітного періоду. При проведені цієї роботи визначається також питома вага обігових активів в загальному обсязі майна та її зміна протягом періоду. Співставлення темпів росту обігових активів з темпами інфляції дозволяє визначити номінальний та реальний приріст обігового капіталу підприємства. [3, С. 524]

На другому етапі аналізу проводиться дослідження структури обігових активів підприємства за видами активів, а також інших класифікаційних ознак, розглянутих нами вище