, (2.3.11)

де – кількість автомобіле-днів в автогосподарстві;

– кількість автомобіле-днів в ремонті;–

кількість автомобіле-днів в технічному обслуговуванні.

2. Коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію характеризує ступінь ефективного використання рухомого складу і визна-чається за формулою:

, (2.3.12)

де – кількість втрачених автомобіле-днів через організаційно-технічні простої.

3. Коефіцієнт використання вантажопідйомності характе-ризує кількість вантажу, що припадає в середньому на одиницю вантажопідйомності транспортного засобу. Розрізняють статичний та динамічний коефіцієнти вантажопідйомності.

Статичний коефіцієнт використання вантажопідйомності визначається за кількістю перевезених вантажів, а динамічний — за кількістю виконаної роботи.

, (2.3.13)

, (2.3.14)

де – фактично перевезена кількість вантажів, т,–

номінальна вантажопідйомність транспортного засобу, т;–

фактично виконана робота з вантажоперевезень, т-км;–

номінальний обсяг роботи з вантажоперевезень, т-км.

4. Коефіцієнт нерівномірності перевезень характеризує повноту використання транспортних засобів і визначається за формулою:

, (2.3.15)

де – максимально можливий вантажопотік за даний період часу;

– середній вантажопотік за той же період часу.

5. Коефіцієнт використання пробігу характеризує ефективність використання рухового складу при перевезенні ван-тажів і визначається за формулою (2.2.7).

6. Коефіцієнт централізації транспортного обслуговування
характеризує рівень використання централізованих транспортних засобів для транспортного обслуговування виробництва:

, (2.3.16)

де – обсяг транспортного обслуговування, виконаного в централізованій формі, у прийнятих одиницях вимірювання (т, т-км, грн.);–

загальний обсяг транспортного обслугову-вання в прийнятих одиницях вимірювання.

Даний показник можна визначати в цілому або за окремими видами транспортного обслуговування.

Для оцінки ефективності використання транспортних засобів можна використати і загальноприйняті показники:

продуктивність праці;

собівартість перевезень та величину транспортних витрат, що приходиться на одиницю виконуваних робіт.

Аналіз названих показників дає можливість виявити резерви та накреслити напрямки можливого підвищення рівня органі-зації та ефективності транспортного обслуговування вироб-ництва.

2.4 Характеристика факторів, що впливають на ефективність

транспортного обслуговування

Наявність залежності між досліджуваною функцією та виробничими факторами, які описуються певними економічними показниками, встановлюються в результаті логічного аналізу, який дозволяє виявити внутрішню сутність явища та причин, що його породжують.

На ефективність транспортного обслуговування підприємства впливає ряд факторів, які можна класифікувати за певними ознаками: природні, матеріально-технічні, технологічні, організаційні, соціально-економічні.

До природних факторів відносять: кліматично-географічні умови (середньорічна температура, вологість повітря); метеорологічні умови (кількість опадів, швидкість вітру).

Матеріально-технічні фактори класифікуються наступним чином: стан основних засобів (питома вага активної частини основних засобів, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт зношення, коефіцієнт придатності); технічна характеристика транспортних засобів (конструктивні особливості машин і обладнання, рівень пристосованості обладнання до виконання робіт); рівень використання транспортних засобів (коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного використання обладнання).

Технологічні фактори: режим плановості роботи транспортних засобів (змінність роботи обладнання, коефіцієнт завантаження, коефіцієнт вантажопідйомності, коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію, коефіцієнт використання пробігу ); рівень прогресивності транспортних засобів (вікова характеристика обладнання); параметри, що характеризують технологічну дисципліну (кількість аварій через порушення правил технічної експлуатації обладнання).

Організаційні фактори: режим роботи транспортного господарства (коефіцієнти змінності, безперервності, ритмічності роботи); форма організації транспортного обслуговування; рівень автоматизації та механізації (кількість автоматизованих робочих місць).

Соціально-економічні фактори: рівень соціальної захищеності транспортних працівників (доля соціальних виплат та матеріальної допомоги працівникам у структурі фонду оплати праці транспортного персоналу); рівень економічного стимулювання транспортних працівників (доля преміальних виплат у структурі фонду оплати праці).

Для проведення кореляційно-регресійного аналізу оберемо узагальнюючий показник обсяг транспортних перевезень. На даний показник впливають фактори: продуктивність праці, коефіцієнт вантажопідйомності, затрати на 1 грн. продукції, коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію, коефіцієнт використання пробігу.

Коефіцієнт використання вантажопідйомності характеризує кількість вантажу, що припадає в середньому на одиницю вантажопідйомності транспортного засобу.

Коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію характеризує ступінь ефективного використання рухомого складу.

Коефіцієнт використання пробігу характеризує ефективність використання рухомого складу при перевезенні вантажів.

Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією характеризує відповідність рівня кваліфікації робітників кваліфікації виконуваних робіт.

2.5 Методика аналізу ефективності використання транспортних засобів

Суть поняття „методика" полягає в тому, що проведенню аналізу передує визначення його основних етапів, видів, методів і прийомів. Методика виконання роботи містить наступний перелік основних етапів:

визначення мети та завдань аналізу;

встановлення системи показників, їх економічної сутності та взаємозв'язків;

визначення періоду досліджень;

вибір видів економічного аналізу в залежності від його мети та завдань;

збір статистичних даних та їх первинна обробка;

вибір способів та прийомів економічного аналізу;

безпосередній аналіз системи показників;

узагальнення одержаних результатів та виявлення резервів;

розробка заходів щодо реалізації даних резервів;

розрахунок ефективності запропонованих заходів та їх впливу на
загальні результати діяльності.

Методом економічного аналізу є спосіб підходу до вивчення виробничо-господарської діяльності підприємства. Аналіз базується на використанні методів деталізації явищ і процесів, порівняння, взаємопов'язаного вивчення і визначення причинних звичок, математичного моделювання.

В процесі аналізу широко застосовують ряди динаміки, групування, середні величини, показники варіації, графічні методи.

Одним з найважливіших методів аналізу є використання рядів динаміки. За допомогою цього методу можна уникнути випадкових висновків. Для характеристики та аналізу динаміки процесу чи явища використовують показники абсолютного приросту y, темпів росту t, темпів приросту t, середньорічні темпи росту показника Tсер.

Абсолютний приріст визначається за формулами:

ул = уt – yt-1 (2.5.1)

yб = yt – y0 (2.5.2)

Темпи росту:

(2.5.3)

(2.5.4)

Темпи приросту:

Тпрл =( Трл – 1)100 (2.5.5)

Тпрб = (Трб – 1)100 (2.5.6)

Середньорічний темп приросту:

(2.5.7)

Для визначення тенденції зміни показника за тривалий період при коливанні даних використовується вирівнювання на основі методу найменших квадратів.

При цьому на основі типу закономірності використовується рівняння прямої або параболи. Якщо в основі закономірності зміни лежить безперервний постійний приріст або спад абсолютного рівняння – застосовується рівняння прямої:

(2.5.8)

де –