цього компаніям, які створюються в офшорних зонах, уряди цих країн надають ряд пільг, наприклад податкових, право ведення спрощеного бухгалтерського обліку та звітності тощо. Такі компанії практично мають необмежену свободу в розпорядженні заробленими коштами. Вони можуть здійснювати будь-які торговельні та фінансові операції по всьому світі без обмежень. До них застосовується спрощений митний режим та зведений до мінімуму режим реєстрації.
Успіх підприємництва в офшорних зонах залежить від таких чинників:
характеру пільг та привілеїв, які надаються;
стабільності політичного стану в країні;
рівня економічного розвитку регіону, у якому створюється або купується офшорна компанія;
можливості безперешкодного бізнесу в країні та виїзду з неї;
близькості зони до місця постійного проживання підприємця;
рівня розвитку інфраструктури та комунікацій, що дає змогу забезпечити за короткий термін комерційні цілі;
рівня правової захищеності підприємництва;
можливості отримання достовірної інформації про їх фінансовий стан.
Пільги, які надає уряд країни компаніям, які створюються в офшорних зонах:
низький рівень податкових ставок та спрощена схема їх нарахування і сплати;
можливість укладення торговельних контрактів на пільгових умовах;
прості процедури трансферту вимог при здійсненні торговельних операцій;
спрощений порядок списання витрат, пов'язаних з укладанням угод;
анонімність власників, що значно спрощує видачу різних дозволів та ліцензій;
надання ексклюзивних прав, що передбачають пільговий порядок продажу продукції як у країні, де функціонує офшорна компанія, так і в інших країнах.
З країн, які реєструють офшорні компанії, можна назвати: Ліберію, Ліхтенштейн, Панаму, Гонконг, Швейцарію, Ірландію та ін. Ці компанії тут або взагалі не оподатковуються, наприклад у Ліберії чи Ірландії, або оподатковуються невеликим паушальним податком, як у Ліхтенштейні, Панамі, на Антильських островах. Паушальный податок – це загальна сума податку без диференціації його на складові частини. У деяких країнах податки офшорної компанії мають таку саму структуру, як і у звичайних фірм, але ставки податків значно зменшені, наприклад у Швейцарії.
Офшорні компанії можуть мати найрізноманітніші структуру та статутні види діяльності. Так, вони можуть бути представлені власниками вкладів і рахунків у банках, комерційними організаціями, інкасаторськими фірмами для збору роялті, відсоткових відрахувань та комісійних винагород, компаніями з торгівлі нерухомістю, фінансово-кредитними організаціями, інвестиційними інноваціями тощо.
Аналогом офшорних зон є вільні економічні зони, які створюються, зокрема, в Україні – у Криму та Закарпатті.
Фінансово-промислові групи (ФПГ) є прототипами транснаціональних компаній типу IBM, які розпочали активно формуватися наприкінці XIX ст. з метою злиття промислового та банківського капіталу. ФПГ – це група взаємозв'язаних за капіталом підприємств, до складу якої входять спеціалізовані фінансові інституції. Такі групи створюються для вирішення загальних завдань, а саме:
підвищення конкурентоспроможності та ефективності виробництва;
формування раціональних виробничих і коопераційних зв'язків;
збільшення експортного потенціалу;
прискорення НТП за рахунок об'єднання капіталів.
Конкурентні переваги у ФПГ досягаються завдяки перехресному інвестуванню, заповненню прогалин у виробничому ланцюгу; зниженню ризику; доступу до технологій, ринків, ресурсів; спільній діяльності (збут, маркетинг тощо).
ФПГ є високоефективною формою об'єднання підприємств у період перехідної економіки.
По-перше, вони дають змогу не лише зберегти існуючі господарські зв'язки, а й налагодити нові на основі інтеграції великих виробничих компаній з потужними фінансово-кредитними установами (банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами), науково-дослідними, торговельними та інформаційними організаціями.
По-друге, в умовах ринкових механізмів функціонування економіки ФПГ дають змогу посилити регулюючу роль держави в управлінні процесами господарського життя.
По-третє, концентрація капіталу і централізація управління виробничо-господарськими процесами всередині ФПГ підвищують ефективність контролю за використанням обмежених ресурсів. Пояснюється це тим, що централізований контроль з боку великих інвесторів значно ефективніший, ніж контроль за діяльністю корпорації з боку розпорошеного контингенту акціонерів.
По-четверте, ФПГ спроможні послабити вплив негативних факторів, які мають місце в процесі трансформації економіки [4, 55].
Однією з форм відносин між великим та малим бізнесом, особливо у сфері торгівлі та послуг, є система франчайзних договірних відносин.
Франчайзна організація являє собою змішану форму об'єднань підприємств великого та малого підприємництва, що ґрунтується на франчайзі.
Франчайза – це угода між великою корпорацією та мережею дрібних фірм або підприємців, згідно з якою франчайзер (як правило, велика компанія) бере зобов'язання постачати дрібним фірмам або підприємцям, котрі діють у межах визначеної території, свої товари, надавати послуги у сфері ведення бізнесу тощо. За це дрібна фірма або підприємець (франчайзі) бере зобов'язання надати франчайзеру послуги у сфері реалізації його товарів, менеджменту, маркетингу з урахуванням місцевих умов, а також інвестувати в цю компанію частину свого капіталу.
Важливою умовою угоди є зобов'язання дрібної фірми або підприємця (франчайзі) мати ділові стосунки лише з компанією-франчайзером, а також вести бізнес за його технологією.
Найбільш поширена ця форма об'єднань у США. Понад півмільйона дрібних фірм є суб'єктами франчайзних угод.
Франчайзі можуть мати найрізноманітнішу форму: дилера, торговельного підприємства, ліцензіата, дочірнього підприємства, філіалу іншої компанії тощо. Комерційному успіху тут сприяє та обставина, що він може використати як свою фірмову марку назву фірми франчайзера. Це дає можливість потенційним клієнтам відчути себе клієнтами широко відомої фірми.
З іншого боку, великі фірми використовують мережу малих фірм для реклами своєї продукції та послуг і як базу для проведення маркетингових досліджень.
Прикладом франчайзного об'єднання, яке активно поширюється на українському ринку продовольчих товарів, є класична договірна форма співробітництва фірми "Макдональдс" з мережею дрібних ресторанів швидкого харчування, які ростуть, як гриби після теплого осіннього дощу.
В останні роки на Заході з'явилися нові типи господарських об'єднань, зокрема стратегічні альянси. Стратегічні альянси утворюються для зменшення конкурентного ризику та розвитку відносин довіри між потенційними конкурентами.
Однією з форм стратегічного альянсу є віртуальна корпорація. Це – група функціонуючих спільно протягом відповідного часу компаній, котрі об'єднали свої зусилля з метою ефективного використання