на забезпечення розвитку і вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб'єктів, створення інноваційного поля діяльності.
Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути [21, 8]:
громадяни України та інших держав;
юридичні особи – підприємства (організації) усіх форм власності.
Законодавство України передбачає певні обмеження щодо здійснення підприємництва. Зокрема, не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств і організацій.
Об'єктами підприємницької діяльності можуть бути [21, 9]: товар; продукт; послуга.
Підприємницька діяльність здійснюється згідно з чинним законодавством [21, 9]:
без використання найманої праці;
з використанням найманої праці;
без утворення юридичної особи;
з утворенням юридичної особи.
В.Д. Базилевич визначає сутність підприємництва наступним чином.
Підприємництво – явище досить широке і багатовимірне. Тому в теорії поняття "підприємництво" розглядається як різноаспектне (рис. 1.1).
Рис. 1.. Визначення змісту підприємництва [10, 232]
Будь-яка людська діяльність є суб'єктивною, оскільки вона здійснюється суб'єктом (людиною). Підприємницька діяльність – не виняток із правил. Залежно від виконуваних функцій у найзагальнішому вигляді розрізняють такі види підприємництва за суб'єктами діяльності (рис. 1.2).
Чинне законодавство України певною мірою обмежує можливість займатися підприємницькою діяльністю деяким категоріям громадян [10, 232]:
військовослужбовцям;
службовим особам органів прокуратури, державної безпеки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;
представникам органів державної влади та управління;
громадянам, що мають судимість за економічні злочини тощо.
Будь-яка економічна діяльність має бути доцільною. Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об'єкт.
Рис. 1.. Суб'єкти підприємництва [10, 233]
Об'єкт підприємництва (за В.Д. Базилевичем) – сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.
Рис. 1.. Різновиди підприємницької діяльності [10, 233]
Підприємництву притаманні певні риси і засади (принципи).
Принципи підприємницької діяльності (за В.Д. Базилевичем) [10, 233]:
орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;
прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в інноваційній сфері економіки, застосувати найновіше першим;
максимальне використання конкурентних переваг;
дотримання принципів ділової етики;
постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування демократичних традицій.
Ознаки підприємництва як економічної діяльності (за В.Д. Базилевичем) [10, 233]:
самостійність;
новаторство;
ініціатива;
творчість;
ризиковість;
економічна та соціальна відповідальність;
масштабність мислення;
діловитість.
Французький економіст Жан-Батист Сей (1767-1832) стверджував, що підприємець діє на власний рахунок і ризик з метою отримання вигоди, володіє при цьому знаннями і досвідом, комбінує фактори виробництва тощо.
Відомий англійський економіст Адам Сміт (1723-1790) розглядав підприємця як власника, пов'язував підприємницьку діяльність насамперед з власною зацікавленістю підприємця (особистим збагаченням), у процесі реалізації якої він сприяє найефективнішому задоволенню потреб суспільства. З цією метою підприємець сам планує та організовує виробництво, розподіляє отримані доходи. Інший англійський економіст Давид Рікардо (1772-1823) вбачав у підприємці звичайного капіталіста. Аналогічно оцінював роль підприємця Карл Маркс (1818-1883) [19, 9].
Якісно нову оцінку підприємництва дав наприкінці XIX ст. англійський економіст Алан Маршалл (1842- 1924), виділивши організацію виробництва, а згодом підприємницьку здатність до такої організації як окремий фактор виробництва (разом з працею, землею і капіталом).
Повнішу характеристику підприємництва наводять у своїх працях американський економіст Йозеф Шумпетер (1883-1950), та англійський – Фрідріх Хаєк (1899-1992). На думку И.Шумпетера, зміст підприємництва розкривається в його функціях [19, 9]: 1) реформування й докорінна перебудова виробництва внаслідок впровадження нових видів техніки і технологій, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини; 2) використання наукових розробок, маркетингу та ін. Виконання функцій підприємництва залежить від господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, види, мотивацію. Тому основні функції підприємця, за Й.Шумпетером, – це виготовлення нового блага або старого нової якості; освоєння нового ринку збуту, джерел сировини або напівфабрикатів; впровадження нового методу виробництва; відповідна реорганізація виробництва. Підприємцем, на його думку, може бути не лише капіталіст, власник, а й управляючий. Найбільшою мірою відокремлення власності від управління (а отже від підприємництва) виявляється в гігантських акціонерних компаніях.
Ф.Хаєк пов'язував підприємництво насамперед з особистою свободою, яка дає людині змогу раціонально розпоряджатися своїми здібностями, знаннями, інформацією та доходами. Підприємець прагне оптимально використати ці компоненти, враховуючи насамперед ситуацію на ринку (перспективність щодо інвестування, попиту і пропозиції певної галузі економіки, рівень цін та ін.), знайти найкращі засоби для задоволення власних і суспільних потреб.
За американським економістом Полем Самуельсоном (1915), підприємництво пов'язане з новаторством, а сам підприємець є сміливою людиною з оригінальним мисленням, яка домагається успішного впровадження нових ідей.
Німецький економіст та соціолог В. Зомбарт визначав підприємця таким чином [10, 231]:
а) як завойовника, оскільки він духовно розкріпачений, багатий на ідеї, готовий ризикувати, настирливий та має сильну волю;
б) як організатора, який уміє об'єднувати навколо себе людей заради реалізації своїх ідей;
в) як творця, що вміє переконати покупців купити саме його товар, привернути інтерес до себе та своєї справи, завоювати їхню довіру.
Рис. 1.. Типи підприємців у сучасній економіці [10, 231]
Розглянемо співвідношення понять "бізнес" та "підприємництво".
Термін "бізнес" ширше використовується за кордоном. Вітчизняна наука частіше вживає термін "підприємництво".
Бізнесмен – людина, що має свою справу. Часто таких людей називають і підприємцями. Але в наукових виданнях дедалі частіше підкреслюють, що бізнесмен може виконувати просто репродуктивну функцію, тобто з року в рік виробляти одні й ті самі товари та надавати послуги. Підприємці ж є новаторами, яких вирізняє з-поміж інших людей творчий пошук, відкриття, бажання освоювати нові ринки збуту, запроваджувати нові форми організації виробництва та збуту, віднаходити нові ресурси та їхні комбінації, свідомий ризик тощо.
1.2. Принципи здійснення, форми, типи і моделі підприємницької діяльності
У сучасних умовах господарювання ринкову економіку визначають коротко як економіку вільного підприємництва. Проте