підприємництво здійснюється за певними принципами, має власні форми, типи і моделі функціонування.
Основні принципи підприємництва [21, 9]:
вільний вибір діяльності;
залучення на добровільних засадах для здійснення підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;
самостійне формування програми виробничої та інших видів діяльності; вибір постачальників ресурсів і споживачів виготовлюваної продукції; встановлення цін на товари і послуги відповідно до чинного законодавства України;
вільний найом працівників для здійснення бізнесової діяльності;
залучення і використання природних, трудових, матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, якщо це не заборонено або не обмежено чинним законодавством;
вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів до відповідних бюджетів згідно з законодавством;
самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютного виторгу на власний розсуд.
Визначальним принципом сучасного зарубіжного підприємництва е такий: виробник, проводячи маркетингові дослідження, спочатку знаходить покупця (споживача) продукції чи послуг, пропонованих для ринку, і лише після цього приступає до її (їх) продукування. Саме у цьому виявляється пріоритет споживача як провідної ланки ринкового господарства.
Підприємництво як форма ініціативної діяльності може бути представлене певними видами [21, 10]:
будь-якими видами виробничої діяльності;
різноманітними видами торговельної діяльності;
діяльністю з надання послуг;
комерційним посередництвом тощо.
Підприємницька діяльність може здійснюватись як в індивідуальній, так і в колективній формі. Перша означає здійснення її громадянами, тобто фізичними особами, вільними у встановленні своїх прав і обов'язків на основі договору (угоди) і у визначенні будь-яких умов договору (угоди), що не суперечать чинному законодавству. Друга – колективна – передбачає межі та процедури, які окреслені більш строго з участю держави. У таких випадках підприємницька діяльність здійснюється вже на основі і в межах тих завдань і повноважень, котрі відбиті у засновницьких документах та статутах підприємств (організацій) різних форм власності.
Зазначені вище форми підприємницької діяльності тісно корелюють з можливими її типами. Основні з них такі [21, 12]:
малий бізнес, що базується на особистій власності або оренді;
спільне підприємництво або партнерство, засноване на колективній власності;
корпоративне підприємництво, засноване на акціонерній власності.
Багаторічний досвід господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою свідчить про те, що традиційно існують дві моделі підприємництва: класична та інноваційна, але на практиці можливе їх поєднання.
Класична модель підприємництва орієнтована на максимально ефективне використання наявних ресурсів підприємства. Схема підприємницьких дій за такої моделі достатньо проста і чітко окреслена: оцінка наявних ресурсів; вивчення можливостей досягнення поставленої мети; використання тієї можливості, яка зможе забезпечити максимальну віддачу від наявних ресурсів [21, 11].
Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання будь-яких (у межах закону) і насамперед нових управлінських рішень для підприємницької діяльності, особливо коли бракує власних природних ресурсів. Схема дій за цієї моделі підприємницької діяльності е такою: формулювання головної мети; вивчення зовнішнього середовища з метою пошуку альтернативних можливостей; порівняльна оцінка власних ресурсів і знайдених можливостей; пошук зовнішніх додаткових джерел ресурсів; аналіз можливостей конкурентів; реалізація завдань згідно з вибраною концепцією (рис. 1.5).
Із зміною технологічного способу виробництва економічна поведінка підприємців змінюється. Перехід від індустріальних до інформаційних технологій зумовлює перехід підприємницької діяльності від класичної до інноваційної моделі (табл. 1.1).
Рис. 1.. Схема принципових дій за умови інноваційної моделі підприємництва [21, 11]
Таблиця 1.
Порівняльна характеристика класичної та інноваційної
моделей підприємництва [10, 230]
Поведінка підприємця | Класична (прирістна) модель підприємництва | Інноваційна модель підприємництва
Мета підприєм-ни-цької діяльності | Максимізація доходу | Оптимізація потенціалу дохідності
Засоби досягнення мети | Застосування підходів, вироблених на основі попереднього власного досвіду | Застосування нових, нетрадиційних підходів, пошук нових ресурсів та їхніх комбінацій, нових систем управління, заохочення тощо
Варіантність дій | Одноальтернативність з урахуванням минулого досвіду | Багатоальтернативність, творчий пошук перспектив
Ставлення до ризику | Мінімізація ризику | Усвідомлений ризик з балансуванням сукупності ризикових варіантів
Реакція на зміни в економічному середовищі | Реакція на зміни, що відбулися, стали фактом | Прагнення передбачити виникнення проблем та знайти засоби пристосування до них (якщо їхнє настання не можна попередити) і застосування превентивних засобів для запобігання небажаних наслідків
Система заохочень | Заохочення стабіль-ності та ефективності | Заохочення творчості, новаторства, ініціативи
Для започаткування і тривалого здійснення підприємництва необхідні самі підприємці. Останніх небезпідставно вважають центральними особами у бізнесі. Підприємця інколи порівнюють з полководцем, здатним з меншими силами виграти бій у кількісно переважаючого противника. Держава буде багатою, якщо принаймні 5-7 % її активного населення матиме нахил до підприємництва.
1.3. Роль і значення підприємництва в економіці
Розуміння сутності підприємництва зв'язано також з визначенням його ролі в економіці різних рівнів системи господарювання. Конкретно роль і значення підприємництва в економічному розвитку країни можна звести до такого [21, 13].–
По-перше, підприємництво слугує важелем для зміни структури економіки. Для підприємців основний спонукальний мотив – можливість одержання прибутку. Вони майже завжди концентрують свої дії на розвитку перспективних напрямків господарської діяльності, віддача від яких може перевершити середні показники.–
По-друге, розвиток підприємництва створює «поживне середовище» для конкуренції. Забезпечуючи освоєння перспективних виробництв, підприємці сприяють швидшому оновленню техніко-технологічної бази і номенклатури продукції фірми. Вони стимулюють господарську активність, підтримуючи конкуренцію й існуючий ринок.–
По-третє, підприємництво можна вважати каталізатором економічного розвитку. Цей своєрідний прискорювач істотно впливає на структурну перебудову в економіці; збільшення обсягів виробництва і надання послуг; стимулювання інвестиційної діяльності; підвищення рівня попиту і пропозиції; прискорення темпів економічного розвитку національної економіки в цілому.–
По-четверте, підприємництво сприяє економії і раціональному використанню всіх ресурсів. Діяльність підприємця нерозривно зв'язана з господарським ризиком. Саме ця обставина є потужним стимулом економії ресурсів, вимагає від підприємця детального аналізу рентабельності проектів, відповідального ставлення до інвестицій,