Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень

курсова робота з економіки підприємства

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність дослідження. Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються передовсім науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми науково-технічного розвитку суспільства як необхідної умови його прогресу.

Об’єкт дослідження.

Об’єктом даної курсової роботи виступає проблема використання досягнень науково-технічного прогресу в умовах реального підприємства.

Предмет дослідження.

Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості використання досягнень науково-технічного прогресу в умовах реального підприємства.

Мета дослідження.

Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми використання досягнень науково-технічного прогресу в умовах реального підприємства.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. НТР та її роль в економічному прогресі

В історії розвитку техніки виділяють три основні етапи. Перший почався з виникненням первісного ладу, появою найелементарніших знарядь праці і тривав до кінця XVIII – початку XIX ст., тобто до виникнення машинного виробництва. Цей етап охоплює багато тисяч років існування людського суспільства, а притаманний йому технологічний спосіб виробництва ґрунтується на ручній праці. Другий етап тривав до початку розгортання НТР і ґрунтувався на машинній праці. На першому етапі техніка розвивалася на основі емпіричних знарядь і практичного досвіду людей. Головними віхами її розвитку в цей період було виготовлення знарядь праці з каменю, бронзи, а пізніше із заліза, що дало відповідну назву вікам: кам'яний, бронзовий та залізний. В умовах цього технологічного способу виробництва існували первісний, рабовласницький, феодальний і більша частина нижчої стадії розвитку капіталістичного ладу (з початку XVI до кінця XVIII ст.). Розвиток науки і техніки в докапіталістичних формаціях здійснювався відокремлено. І лише в XVI-XVIII ст. почався процес поступового зближення наукового й технічного прогресу.

Науково-технічний прогрес має еволюційну та революційну форми розвитку. Як загальноісторична закономірність він виник лише в період промислової революції кінця XVIII – початку XIX ст. Еволюційна форма розвитку характеризується поступовими кількісними (переважно) та якісними (частково) змінами в розвитку науки і техніки, вдосконаленням традиційних видів техніки, виробництва. Революційна форма розвитку НТП означає появу принципово нових видів техніки, предметів праці, фундаментальних наукових відкриттів, їх практичне застосування та ін., тобто докорінну революційну зміну технологічного способу виробництва.

В історії НТП виділяють дві промислові революції (перша – наприкінці XVIII – на початку XIX ст.; друга – в останній третині XIX – на початку XX ст., її ще називають електротехнічною революцією) і науково-технічну революцію, що почалася в середині 50-х pp. XX ст. і триває у наш час. У ході першої промислової революції спеціалізація знарядь праці, інструментів в умовах мануфактурного розвитку капіталізму в промисловості поступово готує основу для появи спеціалізованих машин, переходу до другого етапу в розвитку техніки крупного машинного виробництва, до виникнення істотно нового технологічного способу виробництва.

Спочатку машина складалася з тих же знарядь праці та інструментів, які використовувалися в мануфактурному виробництві. Але якщо раніше вони були в руках людини, то тепер стають органами машини. Це розв'язує техніко-економічну суперечність між людиною і знаряддям праці, оскільки машина може одночасно використати набагато більше знарядь значно більших розмірів, потужності. Внаслідок цього виникла потреба в нових джерелах енергії, що привело до появи парової машини.

Машина складається з: робочої машини, яка приводить у дію знаряддя праці; двигуна, що забезпечує машину енергією, та передавального механізму (або приводу), який служить для передачі енергії від двигуна до робочої машини. У промисловій революції XVIII – початку XIX ст. вихідним пунктом було винайдення робочої машини, що згодом зумовило докорінні зміни в інших частинах машини.

Основною формою підприємства на цій стадії розвитку капіталізму в промисловості є фабрика, а технологічний спосіб виробництва вперше ґрунтується не на ручній праці, а на праці машин. Дальший розвиток системи машин, перехід до комплексної механізації виробництва потребував значної кількості кваліфікованих робітників, верстатників, наладчиків, спеціалістів з виготовлення нової техніки тощо. Внаслідок цього зростає загальноосвітній рівень робітників. Тіснішим стає взаємозв'язок наукового і технічного прогресу. Наприкінці XIX ст. з'являється перша наукова лабораторія в американській корпорації "Дженерал електрик". З часом такі лабораторії на гігантських монополістичних підприємствах стають типовими. Все це поступово створює матеріальні (об'єктивні) і духовні (суб'єктивні) передумови для такої революційної форми науково-технічного прогресу, якою є НТР, що розгорнулася в середині 50-х pp. У розгортанні НТР промисловість, а водночас і розкриття людських сутнісних сил досягають найвищого за всю історію людського суспільства розвитку.

Термін "науково-технічна революція" уперше ввів у науковий обіг Дж. Бернал у книзі "Світ без війни", що вийшла в колишньому СРСР 1960 p. З того часу з'явилося близько 150 визначень сутності НТР у працях вітчизняних науковців [7, 328].

Сутність НТР вони найчастіше розглядають як передачу функцій людини машині, як революцію в технологічному способі виробництва, як процес інтенсивного зближення науки, техніки й виробництва, як зміни в основній продуктивній силі. У працях західних науковців НТР розглядається як явище продуктивних сил.

Визначальними суперечностями в межах технологічного способу виробництва є, по-перше, суперечність між людиною і природою, відношення