Нормування оборотних коштів підприємства
курсова робота з економіки підприємства
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність дослідження. На підприємствах мають місце поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу й товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формують певні виробничі запаси, потім вступають у другу стадію – виробничу. На цій таки стадії в процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку (суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, а й дає певний прибуток.
Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми нормування оборотних коштів підприємства задля покращення ситуації в цій галузі.
Об’єкт дослідження.
Об’єктом даної курсової роботи виступає проблема нормування оборотних коштів підприємства.
Предмет дослідження.
Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості нормування оборотних коштів підприємства.
Мета дослідження.
Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми нормування оборотних коштів підприємства.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
Розкрити поняття нормування оборотних коштів підприємства.
Висвітлити основні положення нормування оборотних коштів підприємства.
Дослідити ефективність нормування оборотних коштів підприємства.
Нормування оборотних коштів підприємства посідає певне місце у функціонуванні будь-якого підприємства, адже підприємницька діяльність, а тим більше досягнення успіху у ній, неможлива без планомірного використання коштів, якими оперує підприємство.
В даній курсовій роботі використовувались такі джерела:
Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Держкомпром-політики України від 02.02.01 р. № 47.
Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на транспорт, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02. 01 р. № 65.
Типове положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене постановою КМУ від 26.04 96 р. № 473.
Андрушків М. І., Раєвська Т. 0., Реверчук Н. Й. Економіка фірми. – К.: НБУ, 1998. – 438 с.
Андрушків М. І., Реверчук Н Й., Савенко І. Л. Становлення підприємництва в умовах ринкової економіки. – К.: Молодь, 1994. – 324 с.
Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. – 442 с.
Білик М.Д. Управління фінансами підприємств. - К.: Знання, 1999. – 362 с.
Бойчик М. І., Харів П. С., Хопчан М. І. Економіка підприємства. – Львів: Сполом, 1998. – 212 с.
Бондар І.Ю. Пахомов В.Г. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції. - К.: Державний торгово-економічний інститут, 2000. – 371 с.
Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 558 с.
Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 471 с.
Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. - К.: КНЕУ, 2000. – 392 с.
Загальна економіка: Підручник / За ред. І.Ф. Радіонової. – К.: Знання, 1995. – 234 с.
Котлер Ф. “ Основы маркетинга ". – М.: Прогрес, 1992. – 736с.
Основы предпринимательской деятельности / Под ред. Ю.Осипова.– М.: Прогресс 1992. – 432 с.
Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва. - К.: Знання, 2001. – 462 с.
Піддубний Ф. “Хочете стати бізнесменом? ". – Київ: Молодь, 1992. – 396 с.
Покропивний С.Ф.,Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.
Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА НОРМУВАННЯ оборотних коштів
1.1. Поняття та структура
На підприємствах мають місце поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу й товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формують певні виробничі запаси, потім вступають у другу стадію – виробничу. На цій таки стадії в процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку (суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, а й дає певний прибуток.[18, с. 239]
Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.
Формування й регулювання окремих елементів оборотних коштів має свої особливості. З огляду на це виокремлюють оборотні кошти у сферах виробництва та обігу, а також розподіляють їх на нормовані й ненормовані (рис.1).
Певне практичне значення мають з'ясування та оцінка структури оборотних коштів. Вони (кошти) використовуються ефективніше тоді, коли більша їхня частина зайнята у сфері виробництва. Перебування оборотних коштів у сфері обігу – лише необхідна умова безперервності процесу відтворення; проте ця частина коштів підприємства не бере безпосередньої участі у створенні вартості продукції, що виготовляється. За розрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промислових підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері виробництва становить 72% (у тім числі на виробничі запаси та незавершене виробництво припадає відповідно 48 і 20%), а у сфері обігу – 28% (з них близько 17% – вартість готової продукції, а 6% – грошові кошти).
Рис. 1. Елементний склад оборотних коштів підприємства (фірми)
Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, найліпше визначати їхнім нормуванням