Спрощену форму балансу показано в табл. 2. Нас цікавлять показники ефективності використання оборотних активів.

Таблиця

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА ЗА СТАНОМ НА _________ (тис. грн.)

Актив | Сума | Пасив | Сума

Основні засоби та інші позаоборотні активи | Власні кошти (капітал)

1. Основні засоби: | 1. Статутний капітал | 8000–

первинна вартість | 15400–

спрацювання | 4400–

залишкова вартість | 11000

2. Нематеріальні активи: | 2. Резервний фонд | 2000–

первинна вартість | 320–

спрацювання | 100 | 3. Акумульований нерозподілений прибуток) | 4500–

залишкова вартість | 220

3. Довгострокові фінансові вкладення–

Усього по розділу І | 11220 | Усього по розділу І | 14500

ІІ Запаси і витрати | ІІ Довгострокові пасиви

1. Запаси матеріалів | 2200 | 1. Довгострокові кредити | 4000

2. Незавершене виробництво | 3000

3. Витрати майбутніх періодів | 400 | 2. Інші довгострокові зобов'язання

4. Запаси готової продукції | 1500

Усього по розділу II | 7100 | Усього по розділу II | 4000

III Гроші, розрахунки та інші активи | ІІІ Короткострокові пасиви

1. Гроші на розрахункових рахунках | 1250 | 1. Короткострокові кредити | 1520

2. Гроші в касі | 50 | 2. Кредиторська заборгованість постачальникам | 2200

3. Короткострокові фінансові вкладення | 1700

4. Дебіторська заборгованість покупців продукції | 2100 | 3. Інша кредиторська заборгованість | 1200

Усього по розділу III | 5100 | Усього по розділу III | 4920

Баланс | 23420 | Баланс | 23420

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів – звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників. [8, с. 140]

Одним із показників ефективності використання оборотних активів є оборотність активів (па) – це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто

па = В / Ка.

де В – виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;

К – середня величина активів за той самий період. За цих умов середня тривалість одного обороту (tа) становитиме:

tа = Дк / па

де Дк – кількість календарних днів у періоді.

Для нашого підприємства цей показник становитиме:

па = 45987 / 23420 = 1,96;

tа = 365 / 1,96 = 186,2

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (tодз ) обчислюється за формулою

tодз = (Зд Ч Дк) / Vпр

де Зд – дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);

Дк – кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік – 360, квартал – 90);

Vпр – обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

Для нашого підприємства цей показник становитиме:

tодз = (2100 Ч 360) / 45987 = 16,4

За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) – небажаним і потребує з'ясування причин. [8, с. 141]

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (tокз) визначається співвідношенням:

tокз = (Зк Ч Дк) / М

де Зк – величина кредиторської заборгованості постачальникам;

М – обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі.

Для нашого підприємства цей показник становитиме:

tокз = (4920 Ч 360) / 56000 = 31,6

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршання для підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (kа) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:

kа = Кв / Кб

де Кв – власний капітал підприємства; Кб – підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування). За даними табл. 1:

kа =14500 / 23420 = 0,62

Це означає, що активи підприємства на 62% забезпечено власними кош-та-ми. Решта фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Така величина кое-фі-цієнта є прийнятною – борги покриваються власним капіталом. Якщо kа < 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збіль-шення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової неза-леж-ності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (kзб) є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто

kзб = Кв / Кз

де Кз – боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал). Так, згідно з даними балансу підприємства

kзб = 14500 / 8920 = 1,625

Отже, власний капітал перевищує борги підприємства в 1,625 раз. Нормальною вважають ситуацію, коли kзб > 1.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності. [8, с. 142]

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу.

Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення Кз / Кв) веде