Реферат на тему:

Методичні основи планування продуктивності праці

Продуктивність праці є важливим трудовим показником. Від її рівня і динаміки залежить чисельність працівників, рівень і фонд оплати праці, обсяг випуску продукції тощо. Тому планування трудових показників починається з планування продуктивності праці.

Для розроблення плану продуктивності праці необхідно мати план організаційно-технічних заходів, звітний і плановий баланси робочого часу одного робітника, а також дані про втрати робочого часу у звітному періоді на основі фотографій і самофотографій робочого дня, або дані табельного обліку.

Основні етапи планування продуктивності праці такі:*

аналіз рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді;*

виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;*

визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді;*

розроблення плану заходів щодо використання виявлених резервів;*

розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення продуктивності праці;*

визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.

Планове зростання продуктивності праці обчислюють, порівнюючи середній виробіток на одного працівника в плановому періоді з аналогічними показниками базисного періоду.

Метою аналізу продуктивності праці є оцінка рівня і динаміки планових і фактичних показників, виконання плану з виробітку на одного працюючого і на одного робітника, а також визначення зміни виробітку порівняно з попереднім періодом, установлення частки приросту випущеної продукції у результаті підвищення продуктивності праці тощо.

Зміна співвідношення між затратами робочого часу і кількістю виробленої продукції характеризує рух продуктивності праці. Рівень і динаміка продуктивності праці визначаються складною взаємодією чинників: матеріально-технічних, організаційних, економічних, соціальних, природнокліматичних, структурних.

Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватися вартісні й натуральні показники виробництва. Проте вимірювання продуктивності в натуральних одиницях практично не застосовується через різноманітність і непорівнянність продукції. Вона часто обновлюється, змінюються її споживчі властивості. Цим пояснюється повсюдне використання вартісних показників. Під час планування продуктивності праці визначають рівень, темпи і фактори її зростання.

Метою планування зростання продуктивності є:*

розрахунок основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства на стадії підготовки і порівняння варіантів проекту плану;*

найповніший облік ефективності впровадження заходів плану технічного й організаційного розвитку виробництва;*

визначення ролі й завдань окремих служб, відділів та інших виробничих підрозділів у підвищенні продуктивності праці;*

аналіз динаміки зростання продуктивності праці.

Найпоширенішим методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання.

Усі фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці, можна поділити на такі:

1) структурні зрушення у виробництві, тобто зміна частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва;

2) підвищення технічного рівня виробництва;

3) удосконалення управління організації виробництва і праці;

4) зміна обсягу виробництва продукції;

5) галузеві фактори, наприклад зміна гірничо-геологічних умов, вміст корисних речовин у руді тощо;

6) уведення в дію і освоєння нових об'єктів.

Складанню плану по праці передують вивчення даних про фактичну чисельність персоналу по посадах, про виконання плану заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів; вивчення причин плинності кадрів; аналіз даних про рецептуру, товарообіг і ін.

По характері діяльності персонал аптеки поділяється на адміністративно-управлінський і господарсько-обслуговуючий, провізорський, середньо-фармацевтичний і допоміжний.

До першої групи відносяться завідувач аптекою — провізор, зам. завідувача — провізор, головний чи бухгалтер старший бухгалтер на правах головного бухгалтера, старший бухгалтер, бухгалтер, рахівник, економіст, старший касир, касир, водії автотранспорту аптеки, підсобний робітник, прибиральник службових приміщень і інший господарсько-обслуговуючий персонал.

В другу групу входять провізор-технолог, провізор-аналітик, старший провізор, зав. аптечним пунктом — провізор, фармацевт, завідувач і зам. завідувача відділом — провізор, фармацевт, фасувальник, санітарка-мийниця.

Адміністративно-управлінський і господарсько-обслуговуючий персонал аптек установлюється по типових штатах. Типові штати передбачають найменування і кількість посад у залежності від показників, які характеризують обсяг роботи — товарообігу в тис. р. і рецептури в тис. од. Рецептура і товарообіг установлюються, як правило, у визначеному інтервалі.

Для розрахунку штату провізорського, середньофармацевтичного і допоміжного персоналу встановлені штатні нормативи. Штатні нормативи передбачають найменування посад, конкретний вид роботи й обсяг роботи в розрахунку на 1 посаду в рік. Зі збільшенням обсягу роботи збільшується кількість посад.

Штатні нормативи призначені для розрахунку максимальної кількості посад. Методи і форми організації роботи аптеки, конкретні найменування посад фармацевтичних і інших працівників, їхня кількість по підрозділах визначаються в залежності від місцевих умов по розсуду її керівника.

При розрахунку штатів провізорського персоналу показники, що використовуються в нормативах, встановлюються індивідуально по наступним видах діяльності.

Посади провізора-технолога:—

для прийому рецептів, відпустки і контролю якості

лік;—

для внутріаптечного готування лік по найбільш розповсюджених прописах, концентрованих розчинів і напівфабрикатів, поповнення запасів медикаментів у відділах аптеки, відпустки медикаментів і інших товарів лікувально-профілактичним і іншим установам;—

для контролю за роботою фармацевтів по виготовленню лік;—

для проведення інформаційної роботи;—

для забезпечення роботи в двох змін;—

для забезпечення роботи однієї з аптек міста (району) у нічний час.

Посада провізора-аналітика встановлюється на кожні 200 тис. рецептів у рік.

Для розрахунку штату посад старших провізорів у ЦРА сільського і міського району в увагу приймається кількість підлеглих аптек і товарообігів у них.

При розрахунку штату середнього фармацевтичного персоналу посади фармацевтів установлюються по показниках готування лікарських форм, написання копій рецептів; відпустки лікарських засобів без рецептів. Посади молодших фармацевтів установлюються по показниках товарообігу по відпустці лікарських трав, предметів відходу за хворими, санітарії і гігієни.

У залежності від умов, форм і методів роботи можуть уводитися додаткові посади. Наприклад, для прийому рецептів, відпустки і контролю лікарських засобів в аптеках з кількістю рецептів у рік понад 10 тис. установлюється не менш 0,5 посади провізора-технолога. В аптеках з кількістю рецептів індивідуального виготовлення понад 7 тис. у рік установлюється посада фармацевта.

Продуктивність праці — це показник плодотворності доцільної діяльності людей. Продуктивність праці