Шухарт розглядав якість у вузькому її розумінні, тобто як властивість, що реально задовольняє споживачів.

Якість розвивалася у міру того, як розвивалися, урізноманітнювалися і збільшувались суспільні потреби, зростали можливості виробництва по їх задоволенню. Особливо динамічно процес розвитку і зміни суті якості, її параметрів відбувався в останні десятиріччя, коли швидко змінювались поняття якості, вимоги і підходи до неї. На сучасному етапі якість продукції — це поняття, яке характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність. Як економічна категорія якість відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини [17, с.345].

Підвищення якості — одна із форм конкурентної боротьби, завоювання і втримання позицій на ринку. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію і збільшенню суми прибутку не лише за рахунок обсягу продажів, а й за рахунок вищих цін. В Україні проводиться активна політика з забезпечення якості продукції, в якій передбачено забезпечення безпеки для здоров’я людини під час виготовлення, транспортування, зберігання, реалізації, використання та утилізації продукції; встановлено державний контроль і нагляд за виробництвом [13, c.547].

Важливим виявом посиленої уваги до якості продукції є опублікований у 2006 році «Проект закону про якість та захист прав споживачів» та Указ Президента України “Заходи про підвищення якості вітчизняної продукції”, який набув чинності 23 лютого 2001 року. В них юридично закріплена сучасна політика нашої держави, яка спрямована на виробництво якісної, конкурентоспроможної продукції, також встановлені економічні, організаційні та правові відносини між учасниками розробки, виробництва і використання продукції [1, c.15].

Зростаюче значення проблеми якості продукції є наслідком розвитку науки і техніки, умов виробництва продукції. Основні причини цього процесу – це ускладнення виробничих процесів, впровадження нових технологічних методів, природне підвищення вимог населення до якості товарів, що купуються, зумовлене постійним зростанням матеріальних і естетичних потреб. Все це примушує виробників підвищувати якість продукції і не відставати від вимог споживачів. Завдання ускладнюється тим, що вирішувати згадані проблеми необхідно у єдиному комплексі. Чим досконаліше організована координація і взаємозв’язок між окремими ланками проблем, тим вища технічна, економічна і соціальна ефективність її вирішення [10,c.38].

Звідси можна зробити висновок, що вся робота із підвищення якості продукції повинна спиратися на ґрунтовну наукову базу, на достатньо стійкий теоретичний фундамент і, передусім, на науку про якість продукції.

1.2. Стадії формування якості продукції. Фактори забезпечення випуску якісної продукції

Стадії формування якості продукції – це послідовний контроль якості на кожному етапі від проектування продукції до її виготовлення та збуту. Процес формування якості продукції дуже складний і має декілька стадій.

По-перше, підприємство проводить маркетингову діяльність: дії підприємства спрямовані на виявлення потреб споживачів у продукції чи послугах для подальшого їх задоволення. Спочатку проводиться структуризація ринку і вибір сегменту ринку, прийнятного для підприємства, відбувається аналіз та прогнозування попиту на продукцію. Підприємство розробляє стратегію входу на ринок і виходу з нього, планує рекламну політику і ціноутворення. При проведенні аналізу найбільш важливим фактором є правильне визначення впливу кожного параметру: потрібно чітко уявляти, який ефект і для якого проценту споживачів дасть виготовлення продукції, спиратись на задоволення потреб споживачів [30, c.56].

На основі дослідження ринку відбувається проектування – сукупність усіх завдань щодо асортименту, обсягів виробництва, функцій, надійності та безпеки, зовнішнього вигляду та належної якості продукту. Складається технічне завдання на розробку виробу і виготовлення дослідного зразка, який випробовують у реальній обстановці. Якщо зразок має недоліки, то його модифікують. На основі ретельного аналізу відбувається затвердження та запуск проекту у масове виробництво.

Перед безпосереднім виготовленням продукції розроблюється виробничий процес, до якого входять: план виробництва, обладнання та апаратура, що використовується у виробництві. Основною складовою цього етапу є детальний графік переліку всіх робіт як з виробництва, так і з контролю та випробування продукції. На етапі підготовки виробничих процесів визначається, яка інформація необхідна персоналу для виконання завдання. Для цього складаються інструкції щодо роботи – технологічні схеми. Невід’ємною складовою даного етапу є вибір постачальників. При цьому потрібно враховувати виробничі можливості постачальника, якість використовуваного обладнання та фінансову стабільність, технологію виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування [29, c.56].

Виробництво – безпосередній процес виготовлення продукції. Матеріали, сировина та напівфабрикати стають частиною продукції. У початковий період серійного випуску для виготовлення якісної продукції потрібно набуття робітниками необхідних навичок і досвіду роботи з виготовлення нової продукції. На даному етапі величина якості залежить від прийнятої стратегії нарощування, технологічного контролю, стабілізації виробництва, високої кваліфікації персоналу, інтенсивності робіт з поточного систематичного контролю, проведення функціонально-вартісного аналізу, систематичного вивчення вимог споживача, своєчасної підготовки до модернізації виробу, організації нормативного господарства, системи обліку, контролю й аналізу.

Постачання продукції замовнику здійснюється на підставі договорів, у яких погоджуються вимоги до якості продукції, умови технічного приймання та контролю, санкції за неналежну якість. Дуже важливо, щоб продукція не зіпсувалась у проміжку між відправленням та отриманням. Також підприємство має забезпечувати якість під час монтажу та здавання продукції в експлуатацію. Це включає встановлення та настроювання виробів відповідно до вимог нормативної та технічної документації.

Утилізацію продукції після використання можна реалізувати через розроблення рекомендацій для замовника. Постачальник проводить утилізацію сировини, комплектувальних виробів, готової продукції, яка не відповідає вимогам, та відходів