України, широко використовують методику морального впливу на працівників, вважається, що якість праці на 90% визначається вихованням, осмисленістю і лише на 10% - знаннями. Практика, що склалась у вітчизняній стандартизації, не дозволяє у повній мірі використовувати міжнародні стандарти. Це різко знижує ефективність виробництва, участь країни в міжнародному поділі праці, економічному та науково-технічному співробітництві [19, c.5].
Вирішення проблеми підвищення якості продукції на підприємстві — це насамперед високий його імідж серед покупців, це вихід не тільки на внутрішній, а й на зовнішній ринок, це основа для одержання максимального прибутку та забезпечення стійкого фінансового становища.
Таким чином можна стверджувати, що якість – це авторитет фірми, підвищення прибутку, зростання процвітання, і робота по управлінню якістю на фірмі – головне завдання для всього персоналу, від керівника до конкретного виконавця.
РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ
2.1. Система показників якості продукції
Якість – це багатоаспектне та динамічне поняття, яке можна співвіднести до різних об’єктів: продукції, робіт, послуг та процесів, діяльності, методів, виробничих систем та організаційних структур.
Кількісне оцінювання будь-яких властивостей або станів продукції здійснюється за допомогою системи показників якості, до якої належать трудомісткість, собівартість, тривалість процесу проектування, рівень дефектів у конструкторській і технологічній документації на продукцію, ступінь автоматизації і уніфікації процесу проектування і т.д.
Також виділяють виробничо-технологічні і експлуатаційні параметри, які характеризують якість продукції на стадіях її виготовлення. Виробничо-технологічні параметри характеризують продукцію як об'єкт виробництва в умовах промислового підприємства. До них відносяться допустимі відхилення параметрів продукції, вузлів, деталей, ступінь стандартизації та уніфікації, трудомісткість і собівартість продукції у виробництві. Експлуатаційні параметри продукції характеризують її як об'єкт споживання і відображають властивості, які пов'язані із задоволенням потреб споживача. До таких параметрів слід віднести продуктивність, швидкодію, точність, чутливість, безвідмовність, стабільність, габарити, масу [18, с. 238].
Необхідність класифікації показників якості продукції продиктована потребою встановлення максимально можливої кількості корисних для споживачів властивостей продукції, кількісного оцінювання їх рівня, а також потребою порівняння окремих видів продукції між собою. Залежно від обраних цілей оцінювання рівня якості продукції показники якості можна класифікувати за певними ознаками (Додаток Б) [17, с.347].
До показників якості продукції, які характеризують продукцію як об'єкт експлуатації, слід віднести показники призначення, надійності, ергономічні, естетичні, екологічні показники, показники безпеки, уніфікації та стандартизації, транспортабельності, технологічності та патентно-правові показники.
Показники призначення визначають і характеризують основні функції, для виконання яких виготовляється і купується продукція. До показників призначення належать: класифікаційні та конструктивні показники, в тому числі і показники універсальності продукції.
Показники надійності визначають і характеризують спроможність продукції виконувати необхідні функції в заданих умовах протягом заданого періоду часу. При плануванні і аналізі рівня якості продукції на підприємствах використовують рівень дефектності виробу, індекс дефектності та коефіцієнт надійності [32, c.12].
Рівень дефектності визначають за формулою:
, (2. 1)
де а – кількість перевірених виробів даного виду;
n – загальна кількість усіх видів дефектів, які зустрічаються в даному виді продукції;
- коефіцієнт значимості і-го виду дефекту;
- число виявлених дефектів і-го виду в даному виробі.
Індекс дефектності виробу знаходиться як відношення рівня дефектності аналізованого виробу () до базового рівня дефектності виробу ():
. (2.2)
Коефіцієнт надійності є найбільш загальним показником надійності більшості видів виробів і розраховується так:
, (2.3)
де - час роботи виробу за певний період ( рік, весь строк служби);
- час простоїв виробу, який пов'язаний з ремонтом, профілактикою або наладкою.
Ергономічні показники характеризують систему "людина - продукція" і враховують комплекс властивостей людини, які проявляються у виробничих процесах. Дані показники зумовлюють рівень напруженості та інтенсивності праці обслуговуючого персоналу. До ергономічних показників належать: гігієнічні, фізіологічні і психофізіологічні, психологічні показники, за допомогою яких оцінюється відповідність продукції психологічним особливостям людини.
Естетичні показники характеризують чуттєве сприйняття споживачем зовнішнього вигляду та оформлення продукції. До естетичних показників належать: показники інформаційної виразності, показники раціональності форми, показники цілісності композиції, показники зовнішнього вигляду продукції [ 32, c.14].
Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів (хімічних, світлових, звукових, радіаційних) на оточуюче середовище, які виникають при використанні продукції. Для обґрунтування необхідності залучення екологічних показників для оцінки якості продукції потрібно провести аналіз процесів її використання з метою можливих шкідливих впливів продукції на зовнішнє середовище.
Показники безпеки характеризують особливості продукції, що зумовлюють заходи і засоби захисту людини в умовах аварійної ситуації [13, с.90].
Показники уніфікації та стандартизації характеризують насиченість продукції стандартними, уніфікованими та оригінальними складовими елементами. До показників них відносять:
а) коефіцієнт стандартизації об’єкту
Кст=Нст/Н , (2.4)
де Нст - кількість найменованих складових частин об’єкту, які випускають по державним, стандартам фірми;
Н – загальна кількість типорозмірних складових частин об’єкту (окрім стандартних виробів).
б) коефіцієнт міжпроектної уніфікації (запозичення) компонентів конструкції об’єкту
Км.ун=Нзап./Н , (2.5)
де Нзап – кількість найменованих деталей та інших складових елементів об’єкту (без стандартного закріплення), запозичених з інших об’єктів;
Н – загальна кількість найменованих деталей та інших складових частин об’єкту (без стандартного закріплення), дорівнюється сумі запозичених і оригінальних.
в) коефіцієнт повторюваності складових частин об’єкту
Кн=n/Н, (2.6)
де n –кількість повторювальних частин об’єкту.
Стандартизацію і уніфікацію також передбачають раціональне зменшення кількості типорозмірних складових частин в проектних об’єктах.
Значення безрозмірного показника якості для тих показників, які необхідно максимізувати розраховується наступним чином:
q*ik=(qik-qi,min)/(qi,max-qi,min) , (2.7)
де qik- значення перерахованого показника якості в аналізованому товарі;
qi,min – мінімальне значення і-го показника якості;
qi,max- максимальне значення і-го показника якості.
Для тих показників, які слід зменшувати для підвищення якості продукції, розрахунок здійснюється за формулою:
q*ik=(qik-qi,min)/(qi,max-qi,min). (2.8)
Показники транспортабельності характеризують пристосованість виготовленої продукції до процесу транспортування [17, с.72].
Показники