Об'єктом аналізу собівартості за калькуляційними статтями служить переважно собівартість всієї сукупності послуг підприємства та їх окремих видів. Такий аналіз дозволяє встановити, за якими статтями досягнута економія порівняно з попереднім періодом, а за якими допущено перевитрати.

Аналіз витрат на підприємстві

Рис.3.1. Схема аналізу витрат ТзОВ “Брокер”

Особливої уваги потребують ті статті, які зазнали найбільших змін. Аналіз статей прямих калькуляційних витрат дозволяє виявити фактори, які викликали відхилення, встановити причини та винуватців відхилень.

Значний інтерес для керівників підприємства представляє аналіз собівартості окремих видів послуг, оскільки вона впливає на рентабельність і економічні результати підприємства. Аналізуються види продукції, які мають найбільшу питому вагу в загальному обсягу, збиткові види продукції, а також ті, які характеризуються найбільшою рентабельністю. При аналіз собівартості слід мати на увазі, що значні перевитрати можуть бути допущені за окремими статтями калькуляції при відсутності перевитрат по собівартості продукції загалом.

Необхідність аналізу кошторисів витрат на обслуговування виробництва та управління продиктована тим, що суттєву частину собівартості продукції складають непрямі витрати. При аналізі непрямих витрат порівнюють темпи зростання обсягу виробництва продукції з темпами зростання витрат на обслуговування виробництва та управління і встановлюють взаємозв'язок зміни цих темпів. Темп зростання обсягу випуску повинен випереджати темп зростання вказаних витрат. У цьому випадку відбувається відносне скорочення витрат на одну гривну продукції, що враховується в економічних розрахунках при прийнятті багатьох господарських рішень.

Відхилення фактичних витрат на утримання і експлуатацію устаткування від кошторисного рівня переважно викликають два фактори: зміна обсягів виробництва і порушення кошторису витрат. Для виявлення ролі кожного з цих факторів витрати ділять на змінні та умовно-постійні. Витрати за статтями загальновиробничих витрат та витрат по виробничих підрозділах вважають умовно-постійними, їх аналіз зводиться до контролю за дотриманням кошторисів та розгляду обґрунтованості зміни запланованого рівня витрат та ступеня їх виконання, вияснення причин та винуватців перевитрат окремих статей чи кошторису загалом.

В якості узагальнюючого показника, який характеризує витрати на виробництво продукції, використовують витрати на одну гривну обсягу випуску продукції. Його динаміку визначають такі фактори: зміна собівартості окремих видів послуг, зміна цін на послуги і матеріальні ресурси, структурні зсуви у складі наданих послуг.

При аналізі витрат на реалізацію послуг враховують способи віднесення комерційних витрат на собівартість, які залежать від методу визначення виторгу від реалізації послуг. Комерційні витрати оцінюють за відхиленням їх фактичного рівня від запланованого у кошторисі.

Аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції є достатньо складним і трудомістким, вимагає високої кваліфікації спеціаліста-аналітика. Його проведення виправдане, якщо виявляє причини відхилень фактичного обсягу витрат від витрат попереднього періоду або планового рівня витрат, винуватців перевитрат та резерви зниження витрат на підприємстві.

Вироблення і застосування на практиці різних систем управління витратами завжди були відповіддю на ті чи інші проблеми, які виникали в процесі управління діяльністю підприємства. Інформацію про витрати на підприємстві можна використовувати у трьох напрямках:

- для оцінки рівня витрат у той чи інший період і визначення прибутку;

- для прийняття рішень (в галузі політики цін, зростання чи скорочення обсягів виробництва, оновлення номенклатури послуг тощо);

- для контролю і регулювання.

В основі будь-якої системи управління витратами лежить їх класифікація за різними ознаками, яка необхідна для оцінки ступеня можливого впливу на ті чи інші витрати або ступеня впливу тих чи інших витрат на кінцеві результати діяльності підприємства.

Сукупність об'єктивних факторів: концентрація виробництва, вдосконалення його технології та організації, розробка теорії нормування витрат праці і матеріальних ресурсів, розвиток методів оперативного управління виробництвом, гостра необхідність оперативного контролю витрат і регулювання собівартості — призвели до створення і розповсюдження системи "стандарт-костс". Ця система є методом нормативного обліку і регулювання витрат. Система нормативного визначення витрат найкраще підходить для організацій, діяльність яких складається з низки однакових або подібних операцій. На рис. 3.2 наведено схему нормативного обліку і регулювання витрат. Така система діє можливість детально і своєчасно враховувати (виявляти) відхилення для кожного центру відповідальності за елементами витрат або статтями калькуляції, вказує менеджерам на виявлені відхилення з метою прийняття необхідних управлінських рішень, які регулюють рівень витрат.

Рис. 3.2. Нормативний облік і регулювання витрат

Основне призначення нормативного обліку витрат полягає в наступному:

- слугувати базою для складання кошторису і оцінки ефективності управління;

- виявляти відхилення, їх значимість і природу, сприяти виробленню регулюючих дій;

- давати прогноз виконання нормативу витрат;

- спрощувати облік витрат на кінцевий продукт виробництва;

- виявляти якість нормативів (стандартів) і намічати шляхи для їх вдосконалення;

- встановлювати (коректувати) цілі, яких необхідно досягти.

Нормативний метод є важливим засобом управління витратами на виробництво, оскільки забезпечує вирішення таких завдань:

- створення системи діючих прогресивних норм і нормативів і на їх основі визначення раціонального (обґрунтованого) нормативного рівня витрат (собівартості) на виробництво продукції;

- отримання інформації про витрати за нормами на окремі види послуг в розрізі калькуляційних статей і витрат;

- реєстрація і облік в оперативному порядку змін норм і нормативів, відхилень від норм за місцями і причинами їх виникнення, а також за відповідальними службами;

- контроль і узагальнення даних про фактичні втрати і непродуктивні витрати;

- розрахунок фактичної собівартості послуг на основі попередньо розрахованих нормативних витрат (калькуляції);

- збір даних про виробничі витрати для формування раціональної техніко-економічної політики на підприємствах та