- створення звітної бази для нормування і планування витрат;

- постійне підвищення достовірності, точності і оперативності обліку витрат;

- оцінка результатів роботи виробничих підрозділів і підприємств загалом.

У 1950-х у зв'язку з підсиленням конкуренції, розвитком теорії маркетингу і поділу витрат на постійні і змінні сформувалася система "директ-костінг", в основу якої покладено контроль витрат у зв'язку з коливаннями обсягу виробництва або ступеня завантаження персоналу та устаткування. Класичний варіант системи "директ-костінг" передбачав розрахунок тільки прямих витрат, всі з яких змінні. Використовуються також різновиди, засновані на обліку змінних витрат (прямих і змінних непрямих), а також всіх змінних витрат і частини постійних, які залежать від коефіцієнта використання виробничих потужностей. Система "директ-костінг" передбачає оцінку витрат, які безпосередньо пов'язані з продуктивністю і піддаються контролю. Визначення прямих витрат дозволяє раціональніше пов'язувати виробничу і збутову діяльність, оскільки дає чітке уявлення про зв'язок між витратами, обсягом виробництва і прибутком.

Подальший розвиток теорії і практики управління витратами і забезпечення прибуткової діяльності підприємств привів до формування у 1970-х роках контролінгу як цілісної концепції економічного управління підприємством, яка орієнтує керівників на виявлення всіх шансів і ризиків, які пов'язані з отриманням прибутку. Контролінг заснований на принципах директ-костінгу, хоча може включати в себе елементи системи "стандарт-косте" та подібних до неї. Контролінг не обмежується контролем витрат і рентабельності випуску, а й забезпечує досягнення поставленої підприємством цілі.

Специфічним інструментом контролінгу є сума покриття, яка показує, яка частина виторгу від реалізації послуг за ринковими цінами залишається у підприємства після вирахування прямих змінних витрат. Сума покриття включає постійні витрати підприємства і прибуток.

Метою створення нових систем обліку витрат є отримання точної, оперативної і достовірної інформації для оперативного контролю і аналізу рентабельності окремих видів продукції, процесів. Цим цілям слугує і загальна система управління витратами (Тоtal Соst Маnagement - ТСМ), яка покликана управляти всіма ресурсами і видами діяльності підприємства, в процесі яких ці ресурси споживаються. У системі ТСМ основна роль відводиться розробці і впровадженню особливого методу обліку витрат за видами діяльності -калькулюванню на основі діяльності (Асtiviti Ваsed Соstsng - АВС). Суть даного підходу полягає в наступному: ефективним напрямком зниженням витрат є ресурсозбереження.

Коротко методологію системи АВС можна визначити так:

- на відміну від традиційних методів обліку, які грунтуються на положенні про те, що продукція, яка випускається, споживає ресурси, система АВС заснована на принципі: продукція споживає види діяльності, а виробнича діяльність споживає ресурси;

- для визначення вартості виявляються фактори, які формують витрати (так звані кост-драйвери), які зв'язують конкретні види діяльності і відповідні витрати, а також виступають мірилом діяльності, оскільки витрати змінюються пропорційно до масштабу діяльності;

- на основі факторів, які формують витрати, ресурси розподіляють між центрами виробничої діяльності, а потім відносять на конкретні види продукту.

Система АВС забезпечує облік витрат по кожному виду продукції на кожному етапі виробничого процесу. Вона закладає основу для управління витратами за виробничим центрами, підсумкового аналізу собівартості конкретних продуктів.

На сучасному етапі комп'ютеризація обліку витрат а виробництво і калькулювання собівартості продукції вносить суттєві корективи в методологію обліку. З використанням ЕОМ, які дають значні переваги обробки даних, виникає проблема деталізації, підвищення контрольних властивостей, точності і достовірності обліку виробничих витрат шляхом його раціональної постановки.

У міру комп'ютеризації управління зростає роль нормативного методу, який переходить на новий рівень: створення автоматизованого банку даних дозволяє фіксувати у первинному обліку тільки обсяг виконаної роботи і відхилення від норм, визначення ж сумарного обсягу витрат відбувається на базі інформації, яка зберігається в банку даних, обсягу робіт і відхилень від норми. При цьому виключається можливість виникнення помилок, неточностей, приписувань та інших спотворень облікової документації.

Таким чином, для ТзОВ „Брокер" доцільно впровадити нормативну систему управління витратами та інформаційну систему для автоматизації обробки відповідної інформації. Перед тим, як розробляти архітектуру інформаційної системи доцільно виявити шляхи скорочення витрат підприємства та розрахувати їх прогнозні значення на 2004 рік з врахуванням тенденцій зростання обсягів виробничо-господарської діяльності.

Всі запропоновані заходи (1. Впровадження нормативної системи управління витратами. 2. Скорочення непродуктивних витрат підприємства. 3. Впровадження інформаційної системи управління витратами) шляхом скорочення витрат підприємства приводять до збільшення доходу ТзОВ „Брокер ". Це своєю чергою позитивно впливає на значення капіталовіддачі. Згідно завдання на дипломне проектування запропоновані проектні заходи повинні забезпечити збільшення капіталовіддачі реалізованої продукції на 3,03 %. Механізм збільшення капіталовіддачі та вплив кожного заходу на її значення наведені у структурно-логічній схемі на рис. 3.3.

3.2. Формування напрямків зменшення витрат ТзОВ „Брокер " в умовах

зовнішньоекономічної діяльності

В аналітичній частині було досліджено тенденції зміни структури повної собівартості продукції підприємства за економічними елементами та статтями калькуляції. Однак для виробничого підприємства доцільно здійснити дослідження структури витрат на виготовлення окремих видів продукції з врахуванням їх питомої ваги у загальному обсягу діяльності. Це дозволить прийняти рішення про те, які вироби доцільно просувати на ринок у майбутньому, а які доцільно скорочувати через їх низьку рентабельність.

При розрахунку умовно-постійних витрат, які припадають на надання окремих видів послуг (табл. 3.1) ми виходили з того, що вони пропорційно розподілені за вагою конкретних видів продукції у загальному обсягу витрат.

Аналіз фактичного значення капіталовіддачі реалізованої продукції

2000-2003 рр

2000р.

2001р.

2002р.

2003р.

59,9%.

48,31%.

38,14%

33,42%.

Фактори, які впливають на значення капіталовіддачі реалізованої продукції:

1. прибуток підприємства

2. собівартість виробництва продукції;

3. організаційна структура підприємства;

4. інфляція, конкуренція, стан економічних відносин удержав

Вибір заходів для досягнення необхідного