Проф. В.Я.Горфинкель та проф. В.А.Швандар у підручнику "Экономика предприятия" подають таку укрупнену класифікацію витрат підприємства:

1. За видом виробництва - основне і допоміжне.

2. За видом продукції - окремий виріб, група однорідних виробів, замовлення, переділ, роботи, послуги.

3. За видом витрат - статті калькуляції (для калькулювання собівартості продукції і організації аналітичного обліку) і елементи затрат (для складання проектного кошторису витрат і звіту по витратам на виробництво).

3 Калькуляційні статті відображають формування витрат ш напрямами діяльності та місцем виникнення.

4. За місцем виникнення витрат - дільниця, цех, виробництво, госпрозрахункова бригада.

Для практичного використання в системі управління формуванням витрат доцільно виділити та розглянути класифікацію витрат з врахуванням виду витрат за статтями калькуляції і елементами витрат. Перелік статей калькуляції, їх склад та методи розподілу за видами продукції, робіт та послуг визначаються галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) з врахуванням характеру і структури виробництва.

На підприємствах промисловості застосовують такі основні методи калькулювання собівартості:

1. Прямого рахунку - собівартість одиниці продукції визначається діленням загальної суми витрат на кількість виготовленої продукції. Застосування такого методу можливе лише на підприємствах, які випускають однорідну продукцію. Крім того, він не дає уявлення про витрати на окремі статті калькуляції.

2. Нормативний — застосовується на підприємствах, де мітко налагоджений облік змін фактичних витрат кожного виду ресурсів на одиницю конкретного виду продукції масового виробництва. Він заснований на нормах і нормативах використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. При цьому величина норм і нормативів має бути науково обгрунтована і періодично переглядатися.

3. Розрахунково-аналітичний метод є найточнішим і передбачає здійснення всебічного аналізу стану виробництва, можливих змін в ньому. Вивчається, які фактори і як впливають на собівартість продукції. В основу нормі і нормативів закладаються технічко-економічні та організаційні умови роботи в проектованому періоді.

4. Параметричний метод застосовується при калькулюванні однотипних, але різних за якістю виробів. Він полягає у встановленні закономірностей зміни витрат виробництва залежно від якісних характеристик продукції [4, С.571-572].

Цал-Цалко Ю.С. у навчальному посібнику "Витрати підприємства" дає дуже детальну класифікацію витрат за економічними елементами та статтями калькуляції, зокрема розписано всі можливі варіанти виплат працівникам підприємства та інші операційні витрати [5, С.22-37].

Цікаву класифікацію витрат подають Миротин Т.Б., Ташбаев ЬІ.З. у навчальному посібнику "Логистика для предпринимателя: основные понятия, положення й процедури". Автори виділяють:

1. Логістичні витрати - витрати, пов'язані з виконанням логістичних операцій (розміщення замовлень на поставку продукції, закупівля, складування отриманої продукції, внутрішньовиробниче транспортування, проміжне зберігання, зберігання готової продукції, відвантаження, зовнішнє транспортування), а також витрати на персонал, устаткування, приміщення, складські запаси, на передачу даних про замовлення, запаси, поставки.

2. Продуктивні витрати — витрати на роботу, направлену на створення доданої цінності, яку хоч мати споживач і за яку він готовий платити.

3. Витрати на підтримання логістичного бізнесу самі по собі не створюють цінності, але є необхідними (затрати на транспортування, оформлення замовлень, перевірку роботи співробітників, ведення обліку продукції).

4. Витрати на контроль.

5. Збиткові витрати - пов'язані з простоєм устаткування чи перевитратами ресурсів.

6. Прямі і непрямі витрати.

7. Прямі відносні витрати - витрати, які у предметному та часовому відношенні можуть бути однозначно віднесені на строго визначений об'єкт, оскільки витрати і логістичний об'єкт пов'язані спільним місцем походження.

8. Змінні і постійні витрати.

9. Повні витрати - віднесена на певний об'єкт (продукт, групу продуктів, замовлення, місце виникнення витрат, сферу виробництва) загальна сума витрат, незалежно від того, чи залежать вони від обсягу виконуваних замовлень.

10.Часткові витрати - віднесена на певний об'єкт частина витрат, виділена за певними ознаками. Такі витрати переважно залежать від обсягів замовлень.

11.Фактичні витрати - ті, що дійсно припали на даний об'єкт в даному періоді при фактичному обсягу виконання замовлень і дорівнюють добутку обсягу спожитих ресурсів і діючих цін на ці ресурси.

12.Нормальні витрати - середні витрати, які припадають на певний об'єкт і розраховуються як добуток обсягу спожитих ресурсів на їх середню ціну.

13.Планові витрати - витрати, розраховані для певного логістичного об'єкта при заданому обсягу обслуговування. Розраховуються як добуток планованого обсягу споживання ресурсів на їх планову ціну.

14.Номінальні витрати - добуток фактичного обсягу споживання ресурсів та планових цін на них.

15.Витрати упущених можливостей характеризують упущену вигоду (втрату прибутку) і пов'язані з тим, що обмежений обсяг ресурсів може бути використаний тільки певним чином, що виключає застосування іншого можливого варіанту, що забезпечує отримання прибутку.

16.Трансакційні витрати - пов'язані з оформленням закупок [14, С.224-226].

Доволі повну класифікацію витрат наводять Лебедев В.Г., Дроздова Т.Г., Кустарев В.П., Асаул А.Н., Осорьева Й.Б. у підручнику "Управление затратами на предприятии". На думку авторів класифікація витрат для цілей управління повинна відповідати головній вимозі - базуватися на ознаках, які дозволяють диференціювати витрати для управління витратами у різних аспектах (табл. 1.1). Крім класифікацій, наведених у табл. 1.1 відомий також розподіл витрат на продуктивні і непродуктивні. Зниженню останніх