Активізація і стимулювання передбачають знаходження таких способів впливу на учасників виробництва, які спонукали б дотримуватися встановлених планом витрат і знаходити можливості їх зниження. Такі дії можуть мотивуватися як матеріальними, так і моральними стимулами. Не можна стимули за дотримання і економію витрат заміняти покараннями за перевитрати.

Облік як елемент управління витратами потрібен для підготовки інформації в цілях прийняття правильних господарських рішень. Наприклад, при оцінці вартості матеріальних виробничих запасів понесені витрати встановлюють шляхом виробничого обліку, а інформацію про фактичні результати діяльності підприємства і всі його витрати на виробництво надає бухгалтерський облік.

Аналіз витрат є складовим елементом функції контролю, який дозволяє оцінити ефективність використання всіх ресурсів підприємства, виявити резерви зниження витрат на виробництві, зібрати інформацію для підготовки планів та прийняття раціональних управлінських рішень в галузі витрат.

Функція контролю (моніторингу) в системі управління витратами забезпечує зворотній зв'язок, порівняння запланованих і фактичних витрат. Ефективність контролю обумовлюється коректуючими управлінськими діями, направленими на приведення фактичних витрат у відповідність з запланованими або на уточнення планів, якщо вони виявилися нереальними у нових умовах.

Отже, управління витратами в умовах ЗІІД - це динамічний процес, який включає управлінські дії, ціллю яких г досягнення високого економічного результату діяльності підприємства.

Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до наступного:

- системний підхід до управління витратами;

- єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами;

- управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу виробу — від створення до утилізації;

- органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції;

- недопущення зайвих витрат;

- широке впровадження ефективних методів зниження витрат;

- вдосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;

- підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства у зниженні витрат.

Системний підхід знаходить своє відображення в тому, наприклад, що ефективність управління витратами оцінюється по ефективності найслабшої ланки у системі. Недостатня увага до однієї функції управління витратами може звести нанівець всю роботу. Дотримання всіх принципів управління витратами створює базу економічної конкурентоспроможності підприємства, завоювання ним передових позицій на ринку [1, С.14-19].

1.4. Оцінка законодавчої та нормативно-довідкової бази з питань зниження собівартості продукції в умовах зовнішньоекономічної діяльності

Організаційно-правовою основою формування витрат підприємства та визначення собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) є нормативні документи законодавчої та виконавчої влади держави.

Закон України "Про підприємництво" від 7.02.1991 р. N 698-ХІІ зі змінами N 1280-ІУ від 18.11.2003 р. визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. У статті 9 регламентується право найму працівників і соціальні гарантії при використанні їх праці. При цьому підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства. При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.

Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 р. N 887-ХІІ зі змінами N 1096-1V від 10.07.2003 р. надає право підприємству за його внутрішніми нормативними документами самостійно визначати витрати, а також порядок використання чистого прибутку; форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників; планові показники своєї діяльності, перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів; матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або мере? товарні біржі та інші посередницькі організації України; перелік інформаційних ресурсів у сфері витрат, які становлять комерційну таємницю.

З 1 січня 2004 року Закон України "Про підприємництво" та Закон України "Про підприємства в Україні" втратили свою чинність у зв'язку з вступом у дію Господарського кодексу України, який встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

У статті 17.4 Господарського кодексу України визначено, що система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Стаття 87.5 визначає, що прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Стаття 142.1 визначає, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. У статті 142.2 сказано, що склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися