підприємництва
Підприємництво здійснюється у певних організаційно-правових формах, які підприємець обирає вільно, але не довільно. Останнє зумовлено такими об'єктивними обставинами [14, 235]:
вимогою відповідності форми організації підприємництва чинному законодавству;
змістом обраної підприємницької діяльності;
наявністю чи відсутністю достатньої кількості капіталу для реалізації підприємницького проекту тощо.
Підприємницька діяльність здійснюється через певні організаційні структури – підприємства.
Підприємство – господарська ланка, якій властиві такі риси [14, 236]:
наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу, що відособлює його економічно;
технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і працівники, аніж для виробництва швейних виробів);
певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція);
певне місце в соціумі.
За формою організації підприємств розрізняють [14, 236]:
індивідуальне (одноосібне володіння);
товариство (партнерство);
корпорація.
Індивідуальні підприємства є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. Підприємець є водночас і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем.
Переваги індивідуальних підприємств [14, 236]:
економічна свобода вибору сфери діяльності, обсягів виробництва, напрямів використання доходу тощо;
оперативність;
безпосередня зацікавленість у продуктивній праці, ефективному розподілі та використанні доходу;
низькі організаційні витрати.
Недоліки індивідуальних підприємств [14, 236]:
обмежені фінансові можливості застосування досягнень НТП, новітніх форм організації праці;
обмежена можливість організації відпочинку тощо.
Товариства (партнерства) – форма організації підприємництва, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні громадянами чи юридичними особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством (рис. 3.1).
Рис. 3.. Види господарських товариств [14, 237]
Юридична особа – це ділове підприємство, що має власний статут, рахунок у банку і занесене у державний реєстр, тобто пройшло процедуру офіційного заснування.
Повне товариство – об'єднання громадян та (або) юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності на основі угоди (договору) між ними. Повне товариство не є юридичною особою, його члени зберігають повну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов'язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном.
Ця форма застосовується там, де переважає частка інтелектуальної праці (брокерські, аудиторські, адвокатські фірми).
Товариство з обмеженою відповідальністю ґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. Ця форма менш ризикова для підприємця і тому більш поширена.
Змішане товариство (командитне) – об'єднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб для спільної діяльності на основі договору. Воно складається із дійсних членів (комплементарів), які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов'язаннями товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов'язаннями товариства тільки своїми внесками.
Переваги товариств над одноосібними підприємствами [14, 237]:
зростання фінансових можливостей;
більша довіра з боку кредитних установ;
зниження ризику банкрутства;
зростання ефективності внаслідок обміну досвідом та розподілу функціональних обов'язків.
Недоліки товариств [14, 237]:
загострення суперечностей між інтересами учасників товариства;
розбіжності щодо вироблення єдиної стратегії;
розбіжності у прийнятті управлінських рішень.
Корпорація (акціонерне товариство) – форма об'єднання капіталів учасників акціонерного товариства (AT). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого типу (ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі (ВАТ) – випускають акції, які вільно купують та продають.
Переваги акціонерних товариств [14, 237]:
значно кращі умови залучення фінансових ресурсів;
менший ризик банкрутства (за обмеженої відповідальності);
порівняно більша стійкість;
ефективний менеджмент та маркетингове обслуговування.
Недоліки акціонерних товариств [14, 237]:
організація та ліквідація AT вимагає значних витрат;
розбіжності в інтересах учасників AT утруднюють досягнення ефективного управління;
складна організаційна структура управління породжує бюрократизацію.
У сучасній ринковій економіці активізується роль об'єднання підприємств (рис. 3.2).
Рис. 3.. Типи об'єднань підприємств [14, 238]
Картель – угода (гласна або негласна) між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами, ліцензіями тощо. Виробнича діяльність картельною угодою не регламентується.
Синдикат – форма об'єднання підприємств, які виробляють однорідну продукцію, що передбачає збереження виробничої самостійності при втраті права на самостійний збут продукції. Створена спільна структура займається реалізацією товарів, а доходи розподіляються за часткою кожного підприємства у реалізованій продукції.
Трест – форма об'єднання, яка передбачає втрату юридичної та економічної самостійності як у виробництві, так і в реалізації. Трест несе повну відповідальність усім своїм майном за результати господарської діяльності всіх підприємств, що входять до його складу. Частка кожного підприємства визначається пакетом акцій, пропорційно цій частці розподіляються і доходи.
Концерн – об'єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані фінансовому контролю та керівництву головної фірми, котра несе відповідальність за господарську діяльність об'єднаних підприємств у межах пакетів акцій кожного з них.
Конгломерат – багатогалузеве об'єднання, яке виникає на основі інтенсивної експансії головної фірми у чисельні, мало пов'язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств.
Риси конгломерату [14, 238]:
відсутність галузевого ядра;
зміна власника підприємства за незмінних виробничих програм;
незмінність товарів та послуг, що пропонуються на ринку;
провідна роль банків та інших фінансово-кредитних установ, які здійснюють стратегію поглинання та підпорядкування через інтенсивну спекулятивну діяльність.
Диверсифікати – багатогалузеві корпорації, об'єднані системою участі, виробничою кооперацією, патентно-ліцензійними угодами, спільними виробничими та науково-дослідними програмами, єдиною системою фінансування.
Риси диверсифікату [14, 239]:
наявність галузевого ядра;
об'єднання суміжних галузей;
впровадження принципово нових видів діяльності та їхніх результатів – товарів і послуг;
допоміжна роль банків та інших фінансово-кредитних установ.
Фінансово-промислові групи (ФПГ) – організаційна форма об'єднання великих промислових фірм із банківськими структурами, в якій кожний член-учасник самостійно вирішує власні завдання, але не нехтує при цьому інтересами групи. Координаційну діяльність