підприємництво не набуло того значення, яке властиве ринковим системам, що формувалися еволюційним шляхом. Розвиток його в Україні потребує державного сприяння і підтримки.
Риси дрібних підприємств [14, 243]:
велика кількість;
гнучкість (здатність швидко реагувати на кон'юнктурні зміни в економіці);
нестійкість (у США щороку банкрутують три із п'яти заново створених малих фірм).
Функції дрібних підприємств [14, 243]:
оперативно реагують на кон'юнктурні коливання економіки;
коригують структуру економіки відповідно до змін у структурі смаків, потреб, уподобань тощо;
розширюють межі економічної свободи, керуючись у своїй діяльності економічною доцільністю, а не рішеннями управлінських кооперативних чи державних органів;
забезпечують розвиток конкуренції;
сприяють послабленню монополізму;
створюють додаткові робочі місця;
насичують ринок товарами та послугами за відсутності великих стартових капіталів;
швидко відшкодовують витрати і відновлюють здатність заново інвестувати;
є основою для формування середнього класу;
активні щодо інноваційної діяльності.
Змішана економіка поєднує різні типи підприємств і різні організаційно-правові форми їх за принципом економічної доцільності. Зміст останньої визначається мінімізацією витрат та максимізацією прибутку.
Дослідним шляхом встановлено, що валові витрати на одиницю продукції мінімізуються при досить великих обсягах виробництва у таких галузях, як газова, електроенергетика, водопостачання (природні монополії), а також металургія, автомобільна промисловість тощо.
Є галузі, де успішно можуть працювати як дрібні, так і середні та великі підприємства. Це виробництво одягу, взуття, торгівля тощо.
Мале підприємництво найпоширеніше у високоризикових видах діяльності, а також там, де масове виробництво недоцільне.
Отже, підприємництво може носити різноманітні організаційно-правові форми.
Висновки
Отже, підприємництво – це самостійна, ініціативна господарсько-фінансова діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність або ж від імені і під майнову відповідальність юридичної особи – підприємства [організації].
Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки: 1) свобода вибору напрямків і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень; 2) постійна наявність фактора ризику; 3) орієнтація на досягнення комерційного успіху (зиску); 4) інноваційний характер діяльності.
Підприємництво – не лише особливий вид діяльності, а й певні стиль і тип господарської поведінки, яким притаманні: 1) ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу; 2) готовність наражатися на власний ризик; 3) гнучкість і постійне самооновлення; 4) цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності.
Крім того, підприємництво – це комплекс особливих функцій, виконуваних в економіці (народному господарстві), спрямований на забезпечення розвитку і вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб'єктів, створення інноваційного поля діяльності.
Підприємництво може носити різноманітні організаційно-правові форми.
Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання будь-яких (у межах закону) і насамперед нових управлінських рішень для підприємницької діяльності, особливо коли бракує власних природних ресурсів. Схема дій за цієї моделі підприємницької діяльності є такою: формулювання головної мети; вивчення зовнішнього середовища з метою пошуку альтернативних можливостей; порівняльна оцінка власних ресурсів і знайдених можливостей; пошук зовнішніх додаткових джерел ресурсів; аналіз можливостей конкурентів; реалізація завдань згідно з вибраною концепцією.
Література
Закон України "Про власність" // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 20. – С. 249.
Закон України "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 49. – С. 682.
Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 29. – С. 377.
Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 24. – С. 272.
Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 14. – С. 168.
Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 38. – С. 508.
Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – С. 237 – 238.
Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. – М.: Международные отношения, 1995. – Т.1 – 608 с., Т.2 – 750 с.
Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000.
Варналій З.С. Державна політика підтримки малого підприємництва. – К.: НІСД, 1996.
Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 239 с.
Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 471 с.
Гончаров В.В. Руководство для высшего управленческого персонала. – М.: Сувенир, 1993. – С. 91.
Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
Курс экономической теории: Учебник для вузов / Под ред. М.И. Плотницкого, А.Н. Тура. – Мн.: Мисанта, 1999. – 432 с.
Мазаракі АА., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства: Підручник. – К.: Хрещатик, 1999. – С. 7 – 22.
Макконнелл Р., Брю С.Л. Экономикс. – К.: Хагор-Демос, 1993.
Орищак Я.О., Стебло М.І. Основи економіки: Навч. посіб. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 112 с.
Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Академія, 1998.
Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища школа – Знання, 1997. – 743 с.
Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.
Поручник А.М„ Анпгонюк ЛЛ. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні / Київ. нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 2000. – 171 с.
Сизоненко В. Підприємництво: Підручник. – К.: Вікар, 1999.