Етикет і діловий протокол вимагають, щоб бізнесмени, які запрошені на прийом, суворо дотримувались усталених правил стосовно одягу, поведінки за столом, спілкування, обміну візитними картками тощо.

На всі прийоми, що влаштовуються до 20 години, чоловікам можна одягати костюм будь-якого неяскравого кольору, а на прийоми, котрі розпочинаються о 20 годині і пізніше, рекомендується костюм чорного або іншого темного кольору. На всі види прийомів належить одягати білу (не трикотажну) сорочку з краваткою будь-якого, але не яскравого (можна чорного) кольору. До строгих костюмів пасують черевики темно-коричневого або чорного кольору. Не можна взувати черевики на грубих підошвах, спортивне взуття. Колір чоловічих шкарпеток має бути темнішим за колір костюма; строкаті шкарпетки не пасують до вечірнього костюма.

Жінці, запрошеній на денний прийом або коктейль, рекомендується бути в одязі строгих і скромних ліній та пастельних тонів; у звичайної довжини сукні, сукні-костюмі або костюмі. На прийоми, що розпочинаються о 20 годині та пізніше, доцільно одягати вечірню сукню (більш ошатну і відкриту). При цьому жінки взувають вихідні туфлі з будь-якими зручними підборами. Для таких випадків зовсім не пасує взуття на каучуковій підошві та спортивне взуття. Жіноча сумочка (табівка) має бути невеликою. [9, с. 58]

На будь-якому прийомі треба контролювати свої дії (вчинки). При покашлюванні треба повернути голову набік і прикрити рота рукою, а при раптовому нападі кашлю обов’язково прикласти до рота носову хусточку. Сякатися необхідно тихо, злегка дмухнувши у хусточку. Не слід шморгати носом. Потребу чхнути варто по можливості затамовувати, злегка стискаючи перенісся з обох боків. Обов’язково треба піднести до носа хусточку в момент чхання.

Правила поведінки за столом зумовленні міркуваннями зручності і доцільності, гігієнічними та естетичними вимогами. Основна вимога тут – їсти і пити якомога тихіше, або взагалі безгучно. Коли хтось виголошує тост, непристойно продовжувати їсти, пити або розмовляти з сусідом. За столом треба сидіти прямо, але не розсідатись та не класти лікті на стіл.

Треба знати, як правильно користуватись столовими приборами. Останні завжди розміщують у певній послідовності. Біля тарілки-підставки ліворуч і праворуч кладуть по три виделки та три ножі. Спочатку користуються крайніми виделкою та ножем (найменшими, для закуски), потім – середніми (спеціальної форми, для рибних страв), а після цього – найбільшими (для м'ясних страв). Звичайно виделку тримають у лівій руці, а ніж – у правій. Чимало страв (котлети, голубці, яєчню тощо) їдять лише виделкою, тримаючи її в правій руці.

Окремі зауваження треба зробити щодо етики жінки-бізнесмена. Найважливіші з них стосуються зовнішності та одягу. Діловий одяг відрізняється класичним кроєм, неяскравими кольорами, багатофункціональністю. У всьому діловому світі основним робочим одягом жінки є костюм. Сукню носять лише однотонну і лише влітку. Зачіска, макіяж і біжутерія мають гармонічно доповнювати діловий костюм (спідницю, жакет, блузку). Зачіска має бути строгою, але елегантною. Прикрас краще мати небагато, макіяж дуже скромний, майже не помітний. Варто частіше (по можливості – завжди) посміхатися і уважно слухати співрозмовника.

Обов’язковим атрибутом першої зустрічі з діловим партнером є обмін візитними картками. Візитка має бути надрукована українською мовою, а на звороті – англійською (найчастіше), французькою або мовою країни перебування. Звичайно у ній зазначаються: емблема і назва фірми; прізвище, ім’я та по-батькові (іноземною мовою – ім'я та прізвище), посада; адреса (послідовність слів і цифр має відповідати написанню реквізитів вітчизняних і міжнародних поштових відправлень); номера телефонів, факсу і телексу.

Обмін візитними картками має здійснюватись точно за рангом посад, які обіймають члени делегації. При візиті за кордон, відповідно до етикету, першими вручають візитні картки господарі. Необхідно вручати візитні картки обома руками або лише правою рукою. При цьому така акція має супроводжуватись взаємними легкими уклонами. Отримавши візитну картку, треба прочитати вголос ім’я і прізвище співрозмовника (партнера), уточнити його посаду. [9, с. 58]

В усьому цивілізованому світі будь-які переговори вважають важливим елементом ділового спілкування і обов’язковою передумовою успішної підприємницької діяльності (особливо міжнародної). Переговорний процес починається з того моменту, коли одна із сторін запропонує обговорити умови і деталі укладання конкретної угоди (договору, контракту). Якщо інша сторона приймає пропозицію, то настає один із визначальних етапів – підготовка до переговорів , що часто є запорукою їхнього успіху. Проте дуже важливо у переговорному процесі враховувати сучасні вимоги щодо ведення переговорів, їхньої тактики, певних психологічних аспектів тощо.

Підготовка до переговорів включає вирішення організаційних питань і опрацювання основного процесу переговорів.

До організаційних питань належать складання програми прийому іноземних партнерів; формування групи (делегації) учасників переговорів; визначення місця й часу переговорів; узгодження порядку денного кожного засідання.

Основними елементами програми прийому є: порядок зустрічі; персональний склад групи, яка зустрічатиме іноземців; розміщення у готелі (іншому місці тимчасового проживання); участь представників іноземних установ акредитованих в Україні, засобів масової інформації; ділова частина програми (зустрічі, бесіди, переговори); проведення прийомів; екскурсії чи культурні заходи; проводи учасників переговорів.

Опрацювання основного процесу переговорів має включати: аналіз проблеми та заінтересованості учасників переговорів і її розв’язанні; формування загального підходу щодо переговорів і власної позиції на них; визначення можливих варіантів результатів переговорів.

Підготовча робота має охоплювати також завчасну підготовку документів до переговорів: заяв, проектів, угод, договорів, контрактів. Невід’ємною частиною підготовчої роботи щодо переговорів є формування досьє щодо предмета переговорів (переважно відомості про партнерів, фірму, з якою вирішено