В сучасних умовах підприємства можуть вибирати метод нарахування амортизації. Це можуть бути методи: рівномірного (прямолінійного) нарахування амортизації, метод зменшення залишкової вартості, прискорення зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод, виробничий метод, метод прискореної амортизації для об’єктів основних фондів. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Актуальним є питання визначення зносу машин і устаткування, так як від рівня їх продуктивності залежить виробнича потужність підприємства, необхідно аналізувати доцільність заміни технічно застарілих об’єктів новими з урахуванням фізичного і морального зносу.

Аналізуючи динаміку використання основних виробничих фондів, було виявлено, що ефективність використання основних виробничих фондів збільшилась, так як збільшився показник фондовіддачі у звітному періоді на 1,19% у порівнянні із базовим. Доля основних фондів на одного робітника зросла на 9,76%. Це пояснюється зменшенням чисельності персоналу. Продуктивність праці робітників і працівників також зросла на 11% та 9,22% відповідно у порівнянні із базовим періодом.

Отже, протягом звітного періоду на підприємстві відбулися певні зміни, які, як бачимо, є позитивними для його діяльності.

2.Склад, структура і показники використання оборотних коштів підприємства.

2.1.Характеристика, склад і структура оборотних коштів підприємства.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва на підприємстві, крім основних виробничих фондів, потрібні предмети праці, які виступають у вигляді оборотних фондів.

Сукупність обігових фондів і фондів обігу називається обіговими засобами підприємства.

Оборотні фонди — це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють чи втрачають свій первинний вигляд і повністю переносять усю свою вартість на створювану продукцію.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню і мають вартість менше встановленого на підприємстві нормативу, а термін експлуатації менше одного року.

Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації).

У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяють на:

виробничі запаси;

незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. У загальному обсязі оборотних фондів вони становлять до 70%. До складу виробничих запасів входять:

а) сировина;

б) основні та допоміжні матеріали;

в) куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби;

г) паливо;

д) тара і тарні матеріали;

е) запасні частини для ремонту;

ж) інші матеріали.

У складі запасів окремою групою виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, термін використання яких не перевищує одного року. В основному це засоби праці.

Незавершене виробництво — це ті предмети праці, які перебувають у процесі виробництва на різних стадіях оброблення безпосередньо на робочих місцях у цехах, на дільницях, або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

До напівфабрикатів власного виготовлення належать ті предмети праці, які повністю були оброблені в одному виробничому підрозділі (цеху), але подальше оброблення повинні пройти в інших підрозділах (цехах), наприклад поковки, штампування, відливки заготівельного виробництва на машинобудівних підприємствах.

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів. Вони являють собою грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені частинами в наступних періодах. Це витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, раціоналізацію та винахідництво, проектування різних удосконалень виробництва, придбання науково-технічної, економічної, комерційної інформації, передплату періодичних видань тощо.

Співвідношення окремих елементів оборотних фондів до загального їх обсягу характеризує їх виробничо-технологічну (стадійну) структуру, яка формується під впливом цілого ряду факторів (характеру виробництва, особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення підприємства сировиною та матеріалами тощо). Ця структура з часом змінюється. Так, за останні роки в структурі оборотних фондів спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги виробничих запасів і відповідно до збільшення частки незавершеного виробництва та витрат майбутніх періодів.

На підприємствах різних галузей структура оборотних фондів має значні відмінності, обумовлені особливостями застосування технологій, умовами забезпечення і видами застосування матеріальних ресурсів, рівнем та видами спеціалізації тощо. Наприклад, на підприємствах легкої та харчової промисловості виробничі запаси сягають 80—90%, а незавершене виробництво коливається від 5 до 20%, тоді як на підприємствах машинобудування ця частина оборотних фондів може становити 40%. На підприємствах видобувної галузі висока питома вага витрат майбутніх періодів (40—50%).

Оборотні кошти — це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх неперервного кругообігу. Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу — це кошти, вкладеш в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства. З огляду на це розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, які в сукупності своїй забезпечують неперервність виробництва та реалізації продукції.

До фондів обігу відносять: готову продукцію на складах; продукція, відвантажена або здана покупцю, але ще не оплачена; грошові засоби підприємства (на поточних рахунках в касі в національній чи іноземній валюті); витрати на відрядження; інша дебіторська заборгованість; короткострокові фінансові вкладення (поточні фінансові інвестиції) – депозитні вклади, облігації.

Склад оборотних фондів – це сукупність елементів чи груп, які утворюють обігові засоби. Структура обігових засобів залежить від галузевої приналежності підприємства, тривалості виробничого циклу, а також умов реалізації і збуту продукції.

Оборотні фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі і в процесі виготовлення продукції повністю споживаються. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її