У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Грошова стадія кругообігу коштів є підготовчою і відбувається у сфері обігу, де гроші перетворюються у виробничі запаси.

Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва, який закінчується випуском готової продукції.

На товарній стадії кругообігу авансовані оборотні кошти виступають у вигляді товарної продукції. Одна частина виручки від реалізації надходить на відшкодування авансованих оборотних коштів, а інша становить нагромадження, яке використовується підприємством відповідно до його планів.

Грошова форма, якої набувають оборотні кошти на третій стадії свого кругообігу, одночасно стає і початковою стадією обороту коштів.

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

Г – ВЗ…НВ…ГП – Г',

де Г – кошти, які авансуються підприємством;

ВЗ – виробничі запаси;

НВ – незавершене виробництво, що являє собою виробничу стадію;

ГП – готова продукція;

Г' – кошти, отримані в результаті реалізації продукції, які включають авансовані витрати та прибуток підприємства.

Крапки (…) означають, що обіг коштів перервано, але процес їх кругообігу продовжується у сфері виробництва.

Внаслідок неперервності кругообігу обігових засобів підприємства, вони постійно знаходяться на всіх стадіях кругообігу, тобто знаходяться і у виробничих запасах, і у виробничому процесі, і в готовій продукції, і у грошових засобах. Час, за який обігові засоби підприємства здійснюють повний оборот, називається тривалістю одного обороту обігових засобів.

Співвідношення між зазначеними групами оборотних коштів у загальній їх вартості характеризує структуру оборотних коштів. Ця структура тим прогресивніша, чим більша частина оборотних коштів зайнята у сфері виробництва. Перебування цих коштів у сфері обігу — лише необхідна умова безперервності процесу відтворення.

За останні роки на промислових підприємствах України склалась така структура оборотних коштів: у сфері виробництва частка оборотних коштів становить близько 70% (у тому числі на виробничі запаси припадає близько 50%, на незавершене виробництво — 20%), а у сфері обігу — близько 30% (із них близько 17% — готова продукція на складах).

За джерелами формування і режимом використання обігові засоби підприємства поділяють на власні та залучені.

Власні оборотні кошти — це кошти, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних ресурсів (прибуток тощо). Вони відіграють основну роль і забезпечують майнову і оперативну самостійність підприємства. У процесі виробництва потреби у власних оборотних коштах можуть зменшуватись за рахунок застосування так званих прирівняних до них коштів, які, по суті, є частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільних (у зв'язку з одноразовістю виплати по заробітній платі, оплаті відпусток). Прирівняні до власних оборотні кошти називають стійкими пасивами.

Залучені оборотні кошти — кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Кредиторська заборгованість означає використання коштів, які не належать підприємству (заборгованість по акцептованих та інших розрахункових документах, строк сплати яких не настав; заборгованість за несплаченими у строк рахунками; заборгованість за платежами до бюджету; за виданими векселями; за комерційними кредитами тощо).

Правильне співвідношення між власними і залученими джерелами формування обігових засобів відіграє важливу роль в укріпленні фінансового стану підприємства.

Ефективно функціонує те підприємство, яке при мінімальних витратах досягає максимального результату. Мінімізація витрат на підприємстві вимагає оптимізації структури джерел формування оборотних коштів, тобто розумне поєднання власних та позичених коштів.

Залежно від способу визначення потреби оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані. До нормованих входять ті, щодо яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та запаси готової продукції. Інші оборотні кошти належать до ненормованих.

Практичне завдання

На основі вихідних даних (див. таблиця 2.1. "Вихідні дані для визначення структури, середньорічної вартості і показників використання обігових засобів") розрахуємо структуру обігових засобів на початок і кінець року.

Середньорічний залишок обігових засобів у базовому році, грн. | Звітна дата | Залишки обігових засобів за елементами, грн.

сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати | паливо | незавершене виробництво | готова продукція на складі | продукція відван-тажена, але не сплачена у строк | грошові кошти | дебіторська заборгованість | допоміжні матеріали | розрахунки майбутніх періодів | запасні частини

687146 | на початок

звітного року | 8022 | 36750 | 7950 | 118750 | 50700 | 26480 | 19480 | 19720 | 3160 | 9740

на кінець

І кв. | 79400 | 26200 | 6340 | 105630 | 31400 | 11480 | 11670 | 19800 | 3020 | 19500

на кінець

ІІ кв. | 64100 | 25700 | 4680 | 71200 | 40960 | 12640 | 12500 | 17420 | 1147 | 15200

на кінець ІІІ кв. | 53050 | 19350 | 6070 | 64450 | 31250 | 10950 | 9870 | 15380 | 1580 | 12100

на кінець

ІV кв. | 70800 | 30210 | 7130 | 110500 | 40180 | 20600 | 18630 | 16100 | 2420 | 9710

Таблиця 2.1. Вихідні дані для визначення структури, середньорічної вартості і показників використання обігових засобів

Доля і-го показника обігових засобів (у %) дорівнює відношенню обігових засобів по і-му елементу () до суми обігових засобів (), помноженому на 100 %, тобто:

. (2.1)

Отримані результати запишемо у вигляді таблиці (див. таблиця 2.2. "Структура обігових засобів").

Таблиця 2.2. Структура обігових засобів

№ п/п | Найменування | На початок року | На кінець року

Сума, грн | Питома вага, % | Сума, грн | Питома вага, %

1 | сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати | 8022