в звітному році коефіцієнт оборотності оборотних засобів збільшився в порівнянні з базовим;

коефіцієнт завантаження оборотних засобів в звітному році зменшився в порівнянні з базовим;

тривалість одного обороту оборотних коштів за рік зменшився більш, ніж у два рази.

Таким чином, в наслідок цього відбулося вивільнення оборотних засобів у розмірі 395318,75 грн.

Висновок

Аналізуючи отримані результати можна відмітити позитивні зміни у структурі обігових засобів у звітному році в порівнянні з базовим роком. Для подальшого підвищення ефективності використання обігових засобів необхідно збільшувати об’єм продукції із тих же матеріальних ресурсів, прагнути до зниження матеріаломісткості за рахунок впровадження нової техніки і технології, економії матеріальних ресурсів для зниження собівартості з метою покращення фінансового стану підприємства. При цьому велике значення мають раціональні схеми поставок виробничих ресурсів, комплексна механізація складських робіт. Також для більш ефективної діяльності необхідно постійно досліджувати ринок, щоб правильно підібрати структуру продукції по номенклатурі і асортименту, а також прагнути до збільшення обсягів реалізації продукції.

Розділ 3. Класифікація витрат підприємства на постійні та змінні. Визначення критичного обсягу виробництва

Витрати — це виражені в грошовій формі витрати підприємства, пов’язані із здійсненням всіх видів діяльності.

Витратами підприємства визнаються ті, які зменшують активи підприємства (витрати матеріалів, палива, ГММ) чи збільшення зобов’язань підприємства (нарахована заробітна плата, орендна плата і т.д.), (П(С)БУ 16).

Витрати підприємства можна класифікувати за різноманітними ознаками. Для цілей планування, аналізу, бухгалтерського обліку і ціноутворення практичне значення має наступна класифікація витрат:

Всі витрати підприємства можна розділити на прямі і непрямі (накладні). Прямі безпосередньо пов’язані з виробництвом одиниці продукції. Це витрати на сировину, матеріали, паливо, заробітна плата робітників. Прямі витрати можуть бути прямо безпосередньо розраховані на кожну одиницю продукції. Склад прямих витрат наведено в типовому положенні № 473, а також в П(С)БУ 9.

Непрямі витрати – витрати, які безпосередньо чи прямо не можуть бути розраховані і віднесені на окремий конкретний вид продукції, оскільки вони пов’язані з виробництвом всього об’єму продукції (адміністративно-керівні витрати, освітлення, опалення і т.д.). Непрямі витрати відносять на вартість конкретного виду продукції шляхом їхнього розподілу пропорційно якій-небудь ознаці.

Постійні витрати в загальному вигляді є функцією часу, а не об’єму виробництва. Загальна сума постійних витрат підприємства залежить від асортименту продукції, і до визначених меж від об’єму виробництва.

Постійні витрати — це амортизація, утримання адміністративно-керівного персоналу, витрати на освітлення, опалення, рекламу. Постійні витрати в основному входять у склад загальновиробничих витрат і адміністративних витрат.

Так наприклад у відповідності з П(С)БО 16 до адміністративних витрат входять:

Змінні витрати — це витрати загальна сума яких залежить від об’єму виробництва — це матеріали, сировина, паливо, заробітна плата робітників.

Змінні витрати можуть бути пропорціально-лінійними і непропорціонально-лінійними. Пропорціонально-лінійні змінюються прямопропорційно об’єму виробництва.

Непропорціонально-лінійні поділяються на прогресивні і дегресивні. Прогресивні зростають в більшій мірі, ніж об’єм виробництва. Дегресивні зростають в меншій степені ніж об’єм виробництва.

Деякі витрати є частково постійні і частково змінні. В практиці планових, економічних і фінансових розрахунків динаміку змінних витрат згладжують, умовно вважаючи, що всі витрати пропорційно-лінійні.

Із збільшенням об’єму виробництва питома вага постійних витрат в загальних витратах зростає.

Розподіл загальних витрат на постійні і змінні має важливе практичне значення для вибору ефективних проектних рішень, при розробці бізнес-планів, для визначення перспектив розвитку підприємства.

Класифікація заданих елементів витрат по зв’язку з обсягами виробництва (згідно вихідних даних) наведена далі, у класифікації витрат за статтями калькуляції.

По окремих робочих місцях;–

Бригадах;–

По дільницях;–

По цехах;–

По структурних підрозділах.

В розрахунку на один виріб;–

В розрахунку на одиницю продукції;–

Групи однорідної продукції.

А також підраховують витрати на виробництво валової, товарної і реалізованої продукції.

Витрати операційної діяльності (звичайної, основної діяльності);

Витрати фінансово-інвестиційної діяльності;

Витрати на іншу діяльність;

Витрати, пов’язані з надзвичайними обставинами.

Для цілей бухгалтерського обліку, економічного аналізу, ціноутворення витрати групують:

А. По елементах витрат. По економічних елементах витрат групують витрати операційної діляльності. Економічні елементи:

Перелік названих п’яти елементів і склад витрат, які в них включаються однакові і єдині для підприємств всіх галузей економіки. Елементи операційних витрат наводяться в формі статистичної звітності 5-С і в додатку до балансу: форма №2 розділ ІІ. Склад кожного із п’яти елементів витрат приведений в типовому положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг.

Вихідні дані для проведення класифікації витрат на постійні та змінні і для визначення критичного обсягу продукції:

„Поточний обсяг реалізації продукції підприємства з урахуванням кон’юктури ринку може дорівнювати 15200 одиниць. При цьому підприємство понесе наступні витрати:”: |

Статті витрат | Сума, грн.

1 | Сировина й основні матеріали на виробництво продукції | 7230

2 | Допоміжні матеріали | 3940

3 | Витрати на електроенергію,