Наприкінці періоду класичної логістики виникли зміни в її концепції. Критерієм формування оптимальної системи управління розподілом став максимальний прибуток від логістичних операцій усіх підприємств-учасників. Акценти були перенесені на міжвиробничі компроміси в сфері логістики.

Початок 80-х рр. – новий період в розвитку логістики – період неологістики, або логістики другого покоління.

Концептуальний підхід до розвитку систем логістики, які втілюють ідею розширення сфери дії компромісів, отримав назву "комплексний", або "підхід на основі всього підприємства". У межах цього підходу функції логістики розглядаються як важлива підсистема загальновиробничої системи. Це означає, що логістичні системи повинні створюватись і управлятись, враховуючи загальну мету – досягнення максимальної ефективності роботи всього підприємства. Критерієм такого підходу стала мінімізація витрат всього виробництва.

Відповідно критерій мінімуму загальних витрат руху матеріального потоку та виробництва вимагає знаходження певних компромісів між інтересами всіх структурних підрозділів підприємства з метою досягнення найкращого співвідношення між затратами та отриманими результатами.

із середини 80-х рр. в західних країнах спостерігається новий підхід до розвитку логістики, який можна охарактеризувати в цілому, як логістичне та природне продовження вищезазначеного комплексного підходу. Його особливість – вихід логістичної системи за межі економічного середовища та врахуванні соціальних, екологічних і політичних аспектів; критерій – максимальне співвідношення вигод і затрат. Отримав назву концепції "загальної відповідальності".

Сьогодні відповідно до підходу "місії", тобто визначення цілей, які повинні бути досягнуті логістичною системою в межах певної ситуації "продукт-ринок", одним із базових принципів калькуляції логістичних витрат стала вимога обов'язкового відображення матеріальних потоків, що перетинаються традиційні функціональні межі, які виникають при виконанні окремих операцій (тобто витрати на обслуговування споживачів повинні бути ідентифіковані). Отже, сучасна система калькуляції витрат розглядається, з одного боку, як система, що визначає загальні затрати на логістику відповідно до її мети (виходами), а з іншого – як сума витрат, пов'язаних із виконанням традиційних функцій логістики (входами). При цьому витрати на виходи та входи узгоджуються між собою.

Отже, згідно з думками багатьох західних вчених, логістика стала наукою завдяки військовій справі. Основоположником перших наукових праць з логістики вважають французького військового спеціаліста початку 19 ст. А. Джоміні.

Ідеї інтеграції постачальних, виробничих і розподільчих систем, в яких би поєдналися функції постачання матеріалами та сировиною, виробництва продукції, її зберігання та процес розподілу, що виникли в ринковій економіці ще на початку та в період економічно кризи 30-х pp., трансформувалися в самостійний науковий напрям досліджень і форму господарської практики – логістику.

Розділ 2. Взаємозв'язок логістики із маркетингом, оперативним менеджментом та фінансами на підприємстві

Розглянемо більш детально, як розподіляються завдання управління матеріалопотоками між різними підрозділами окремого підприємства.

Логістичний підхід до функціонального планування на підприємстві передбачає виділення спеціальної логістичної служби, яка повинна управляти матеріальним потоком, починаючи від формування договірних стосунків з постачальником і завершуючи поставкою покупцю готової продукції.

Маркетинг визначає асортиментну спеціалізацію виробництва, яка в свою чергу суттєво впливає на розподільчу або комерційну систему логістики. Асортимент може розроблятись із врахуванням проблем розподілу продукції або нехтуватись. Але досить часто продукція розробляється лише із врахуванням вимог маркетингу. Це призводить до модифікації продукції на технологічній стадії без врахування ефекту від впливу даного рішення на вартість фізичного розподілу.

Логістика розглядається як інструмент реалізації стратегії маркетингу. Впровадження у виробництво нового виду продукту, як правило, виявляє непередбачувані витрати фізичного розподілу. Виникає потреба у нових ресурсах. Для системи постачання підприємства один і той самий продукт, але в іншому упакуванні, є фактично новою асортиментною одиницею. Потрібно також зазначити, що не завжди зміна асортименту приводить до зростання витрат. іноді вдається поліпшити використання виробничих потужностей та організацію праці, і цим самим отримати економію ресурсів.

Маркетинг визначає також чіткі межі фізичного розподілу з боку вимог сервісного логістичного обслуговування. Якість обслуговування системою фізичного розподілу, як відомо, визначається:

надійністю строків поставки,

здатністю системи до раптового задоволення попиту та ін.

Якісне обслуговування досягається прискореним транспортуванням та передачею замовлення, а також потужністю складських площ. Ці аспекти маркетингу є основними завданнями розподільчої, складської та транспортної логістики.

Система комерційної логістики впливає також на маркетингову тактику продажу. Стан системи комерційної логістики в більшості визначає вибір каналу розподілу. Вартісний аналіз логістики часто застосовується для пошуку шляхів зниження витрат у певному ринковому просторі, але зміни, які відбуваються в системі під впливом цього аналізу, мають велике значення для маркетингу.

Детальний та якісний аналіз системи в комерційній логістиці дозволяє керівникам з маркетингу більш чітко виділяти цілі та завдання розподілу. У цьому системний аналіз логістики є інструментом маркетингу, який дозволяє визначити та підтримати стандарти обслуговування. Але проблеми та видатки фізичного розподілу стримують свободу ринкових дій.

Процес виробництва взаємодіє із системою логістики у двох напрямах:

Поряд із головними завданнями виготовлення деталей та їх комплектації, на виробництві потрібно виконувати наступні важливі оперативні та планові завдання:

Управління виробничим процесом спрямоване насамперед на зменшення виробництва та орієнтовано на ритмічну роботу із максимально можливим часом виробничого циклу та строком виконання замовлення. Ці процеси асоціюються з матеріальним забезпеченням, завданням якого є повне задоволення потреб виробництва. Взаємозв'язок цих двох процесів стає вирішальним, коли потрібно виконати термінове замовлення