Реферат на тему:

Аналіз фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану фірми.

Аналіз фінансових коефіцієнтів та співвідношень дає змогу оцінити загальний фінансовий стан фірми. Такий аналіз допомагає менеджерам та інвесторам визначити, чи не загрожує фірмі банкрутство, а також порівня-ти її з іншими фірмами галузі або з конкурентами.

Банки використовують його для визначення сум позик, які надаються фірмі.

Менеджери повинні постійно контролювати фінансові операції фірми, проводити аналіз та планування фінансової діяльності, раціонально управ-ляти активами та пасивами фірми з метою забезпечення ефективного ви-користання наявних ресурсів фірми та недопущення банкрутства фірми.

Для оцінки фінансового стану фірми необхідно знати, яким чином фор-муються її активи: за рахунок власних коштів чи за рахунок зовнішніх зобов'язань. Тому важливою аналітичною характеристикою фірми є її фі-нансова незалежність від зовнішніх позичкових джерел.

Запас власних коштів — це запас фінансової стійкості фірми при умові, що власні кошти перевищують позичені.

Для оцінки фінансової стійкості фірми використовують певну групу показників, що дає підстави для ґрунтовних висновків. Інформація для по-рівняння кількох фірм має бути стандартизована.

Існує декілька класифікацій показників фінансової діяльності фірми. Найбільш поширена з них охоплює такі групи показників:

1.група. Показники ліквідності

Характеризують здатність фірми виконувати свої короткострокові (поточні) зобов'язання за рахунок поточ-них активів. Ліквідність означає ступінь мобільності (або час) перетво-рення вартості активів фірми в готівкову форму. При складанні балансу використовується правило, за яким активи розміщуються за мірою зрос-тання їх ліквідності. Класифікація типів активів за ступенем ліквідності наведена на рис.

Всі активи фірми з точки зору ліквідності поділяються на фіксовані та поточні. До фіксованих активів належать основні засоби та інші позаобо-ротні активи (розділ І балансу активів та пасивів), в першу чергу маються на увазі найбільш важколіквідні елементи, такі як нерухоме майно фірми (земля, будівлі, споруди, устаткування, незавершене капітальне будівництво, невстановлене устаткування, транспортні засоби), а також довгострокові фінансові вкладення в акції, облігації, статутні фонди інших підприємств.

Класифікація типів активів:

Поточними активами (розділи II та III бухгалтерського балансу) вважа-ються оборотні активи, які належать до швидколіквідних і поділяються на більш ліквідні активи (розділ III бухгалтерського балансу) та менш ліквідні товарно-матеріальні цінності (розділ II). В свою чергу, серед більш ліквідних активів виділяють гроші в банках та в касі, які повністю готові взяти участь у розрахунках і тому вважаються абсолютно ліквідними. З цієї ж точки зору розглядаються і короткострокові фінансові вкладення в цінні папери, які теж можна швидко реалізувати і конвертувати в безготівкову

форму.

Добре ліквідними активами вважаються дебіторська заборгованість, депозити, видані аванси персоналу фірми, а також кошти в авансових розра-хунках з іншими фірмами, з дочірніми підприємствами та інші неоплачені

рахунки.

У загальному випадку фірма вважається ліквідною, якщо поточні акти-ви перевищують поточні пасиви. Але це перевищення не характеризує ліквідність повною мірою, бо фірма може бути більш або менш ліквідною.

Тому для ефективного вимірювання ліквідності застосовується відповідна система коефіцієнтів, які відображають співвідношення статей балансу та інших видів фінансової звітності. Найбільш важливі з них наведені нижче. 1. Коефіцієнт загальної ліквідності, або коефіцієнт покриття, — відношення поточних активів до поточних зобов'язань. Одержаний ре-зультат співвідноситься з одиницею:

Поточні активи :1

Поточні зобов'язання

Цей коефіцієнт показує, якою мірою поточні зобов'язання покривають-ся поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань.

Якщо співвідношення нижче, ніж 1:1, то поточні зобов'язання переви-щують поточні активи, що означає наявність високого рівня фінансового ризику, бо в підприємництві наявність готівкових коштів більш важлива, ніж прибуток. Але при цьому не обов'язково, щоб фірма збанкрутувала, оскільки мова йде лише про поточні активи та пасиви. Так, менеджер може прийняти рішення про негайну конвертацію частини фіксованих активів у поточні, наприклад, продати незавершене капітальне будівництво. Збільши-ти поточні активи можна й завдяки розширенню довгострокових пасивів, одержавши, наприклад, позику шляхом оформлення застави на будівлі або створюючи нові фонди за рахунок залучення додаткового акціонерного капіталу.

Низький рівень ліквідності свідчить, наприклад, про складність із збу-том продукції або погану організацію матеріально-технічного постачання.

Співвідношення 3:1 і вище означає високий ступінь ліквідності. Але ця ситуація потребує детального аналізу. Це може означати, що фірма має в своєму розпорядженні більше коштів, ніж вона може ефективно використа-ти', тому надлишкові фінансові кошти перетворюються в непотрібні обі-гові кошти. Це тягне за собою погіршення показників ефективності вико-ристання всіх видів активів.

Крім того, надлишкове залучення фінансів потребує додаткових ви-трат на виплату відсотків. Тому необхідно проаналізувати усю фінансову структуру фірми. Наприклад, фірма може мати значну кількість високовар-тісних фінансових ресурсів — довгострокових кредитів та власного (акці-онерного) капіталу і недостатню кількість більш дешевих фінансових ре-сурсів (короткострокових позик та кредитів). Разом з тим високий рівень ліквідності є добрим показником для кредиторів та потенційних інвес-торів.

Співвідношення 2:1 теоретично вважається нормальним, але для дея-ких сфер бізнесу воно може коливатися від 1.2 до 2,5. Коефіцієнт покриття не відображає мобільність капіталу фірми. Оче-видно, що фірма, у якої є значні кошти на рахунках та багато цінних паперів, що швидко реалізуються, буде більш ліквідна, ніж фірма, у якої накопичені великі товарно-матеріальні запаси.

Час, необхідний для конверсії в гроші різних складових обігових кош-тів, суттєво відрізняється при ліквідації дебіторської заборгованості й мате-ріальних оборотних засобів. Крім того, матеріальні оборотні засоби за своїм складом неоднорідні з точки зору ліквідності. Існує значна розбіжність значень ліквідності для готової продукції на складі, товарно-матеріальних запасів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів тощо.

Тому необхідно мати більш досконалий показник, що