З XIV ст. на українських землях починає діяти Магдебурзьке право — міське право, що виникло у XIII ст. в місті Магдебурзі (зві-дси й назва). За ним міста звільнялися від управління та суду вели-ких князів чи королів, тобто одержували права самоврядування. Ма-гдебурзьке право встановлювало порядок і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало пи-тання торгівлі, опіки та успадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. 1339 p. таке право одержало місто Сянок Галицько-Волинського князівства, 1356 p. — Львів, 1432 p. — Луцьк, 1494 p. — Київ. Протягом XV — XVI ст. Магдебурзьке право поши-рилося на більшість міст на українських землях. Міста, що перебу-вали під безпосередньою юрисдикцією польського короля або вели-кого князя литовського, не платили за міські землі, а міщан було звільнено від повинностей на користь феодалів.

Міщани сплачували лише державний податок на торгівлю й заняття ремеслом. Вони ма-ли право використовувати на потреби міста грошові збори, встанов-лені міським правлінням (магістратом), податок від броварень, со-лодовень, воскобоєнь, млинів, земельних угідь, мали значні привілеї в галузі організації та регламентації стаціонарної торгівлі, ярмарків і ремесел. Однак зі збільшенням впливу польських феодалів і католи-цької церкви на українських землях посилюється національно-релігійна дискримінація українського міщанства. Це породжувало його боротьбу за ліквідацію обмежень та за збільшення участі у мі-ському самоврядуванні.

Значення Київської Русі у вітчизняній історії важко переоці-нити. В цей час склалася давньоруська народність, яка об'єднала східнослов’янські племена в новому, більш високому етнічному Створення Давньоруської держави — єдиної держави східних слов'ян — мало велике значення для їх подальшого державно-правового розвитку. Велику історичну роль відіграла Київська і я більш ніж двадцяти неслов'янських народів Прибалтики, Поволжя, Північного Кавказу, Причорномор'я, які робили в межах Давньоруської держави перші кроки в суспільно-політичному розвитку.

Завершення в Подніпров'ї державотворчих процесів позитивно позначилося на етнічному розвиткові східнослов'янських пле-мен, що поступово складалися в єдину народність. В її основі лежали спільна територія, єдина мова, споріднена культура, відносно тісні зв'язки. Упродовж всього періоду існування Давньоруської держави руська етнічна спільність розвивалася і зберігала при цьому етнографічні регіональні національні та економічні особливості.

За своєю класовою сутністю Давньоруська держава була феодальною, а за формою – це відносно єдина держава, на чолі якої стояв монарх – великий київський князь. Найдавнішою системою управління в Київській Русі була десятирічна система управління, що сформувалася в міру розвитку військової демократії і виросла із дружинної організації. Зміцнення феодалізму на Русі призвело до появи нової системи управління — двірсько-вотчинної.

Сформований у Київській Русі державний апарат, його цент-ральні і місцеві органи, військові сили являли собою ефективну зброю зміцнення панування феодалів, придушення опору експлуатованих трудящих мас.

Разом із формуванням і розвитком давньоруської держави складалося і розвивалося право та перша економічна думка Київської Русі.

Використана література:

1. Історія економічних вчень світу та України. – К., 2001.

2. Блауг М. «Экономическая мысль в ретроспективе». – М. Дело. ЛТД, 1994.

3. Всемирная история экономической мысли. / Под ред. Фоминского И.Т. – М.: Мысль, 1987, т.1.

4. Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко та інші. – КНЕУ, 2001.

5. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних вчень. Навчальний посібник. – Київ, «Знання – Прес», 2001.

6. Ковальчук В.М., Сарай М.І. Історія світової економічної думки: Навчальний курс.- Тернопіль, 1996.