План

Вступ.

1. Фінансова основа місцевого самоврядування.

2. Шляхи забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами.

3. Особливості збалансування місцевих бюджетів.

4. Заходи щодо реформування міжбюджетних відносин.

Висновок.

Література

Вступ.

На сьогоднішній день безперечним фактом є те, що однією з головних складових здійснення комплексу економічних реформ в Україні є проведення реформи у сфері державних фінансів.

Першим кроком до цього є визначення основних шляхів здійснення такого реформування шляхом розробки і прийняття відповідної концепції.

Концепція реформування державних фінансів повинна включати в себе реформи у податковій та бюджетній системі країни, грошово-кредитній системі, визначення статусу державної та комунальної власності.

Розбудова державних фінансів за єдиними, чітко визначеними критеріями, з обов’язковим врахуванням взаємозв’язку окремих ланок державних фінансів між собою створить підґрунтя для побудови сучасної системи управління фінансовими потоками як на державному, так і на місцевому рівнях.

Однією з головних задач по реформуванню державних фінансів в Україні є реформування бюджетних відносин між державою в особі Кабінету Міністрів України та органами місцевого самоврядування.

Реформування міжбюджетних відносин є тією складовою проведення загальної реформи державних фінансів країни, яка може і повинна стати головним чинником економічного розвитку окремих регіонів України як складових загального розвитку економіки держави.

Історія реформування міжбюджетних відносин в Україні починаючи з 1992 року засвідчує неоднозначний та суперечливий характер її здійснення. Введення нових підходів до регулювання міжбюджетних відносин проходило у рамках старої та відпрацьованої централізованої системи планування та виконання єдиного державного бюджету країни. Державний бюджет України мав і має превалююче значення по відношенню до місцевих бюджетів, нижчестоящі бюджети були і залишаються залежними від вищестоящих. Частка державного бюджету у консолідованому бюджеті України не має стійкої тенденції до зменшення, що призводить до подальшого поглиблення кризи у міжбюджетних відносинах та стає однією із головних причин слабкості місцевих бюджетів та подальшого стримування розвитку місцевого самоврядування в Україні.

Система забезпечення фінансовими ресурсами місцевих бюджетів характеризується значною залежністю місцевих бюджетів від встановлюємих законом про державний бюджет на відповідний рік нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та обсягів запланованих трансферів. Сьогоднішня практика організації міжбюджетних відносин показує необґрунтовано низький рівень власних і закріплених законом джерел наповнення доходної частини місцевих бюджетів.

Законом України “Про бюджетну систему України” закладенні основні принципи побудови бюджетної системи України. Одним із головних принципів побудови бюджетної системи є принцип достовірності, який полягає у необхідності формування бюджету кожної окремої ланки бюджетної системи на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів з метою збалансування бюджетів за доходами та видатками. При цьому важливим фактором забезпечення виконання цього принципу є обов’язкове врахування інтересів держави через державний бюджет України та інтересів громад через місцеві бюджети.

Збалансування державних та місцевих інтересів повинно бути головною метою реформування всього комплексу міжбюджетних відносин та бюджетної системи України взагалі.

Зростання ролі місцевих органів влади в управлінні фінансовими ресурсами держави є запорукою вирішення численних проблем сьогоднішнього життя в Україні, а підвищення ролі і значимості місцевих фінансів в забезпеченні соціального і економічного реформування є визначальним чинником подальшого розвитку України. Забезпечення місцевого самоврядування стабільними та достатніми фінансовими ресурсами є запорукою становлення дієздатної та ефективної місцевої влади.

1. Фінансова основа місцевого самоврядування.

Існуюча на сьогодні законодавча база з одного боку декларує необхідність забезпечення місцевих бюджетів коштами на виконання власних та делегованих повноважень в повному обсязі, а з іншого боку не визначає конкретних шляхів забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами у повному обсязі. Положення окремих законодавчих актів України, зокрема, законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про систему оподаткування”, “Про бюджетну систему України”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, та інших нормативно-правових актів в частині спрямування податкових та інших надходжень до бюджетів та напрямів здійснення бюджетних видатків, входять у протиріччя одне одному.

Основна проблема в контексті відносин різних ланок бюджетної системи пов’язана з визначенням на законодавчому рівні принципів розподілу надходжень від загальнодержавних податків, закріплення надходжень від податків за бюджетами відповідного рівня. Виходячи з того, що на законодавчому рівні існує невизначеність напрямів спрямування надходжень від загальнодержавних податків, то у процесі розробки та затвердження державного бюджету України постійно змінюються підходи до розподілу надходжень з зазначених джерел між державним та місцевими бюджетами. Це призводить до незацікавленості органів місцевого самоврядування у збиранні тих чи інших загальнодержавних податків.

Це питання є особливо важливим та актуальним для органів місцевого самоврядування базового рівня, оскільки взаємовідносини між державним бюджетом та бюджетами областей регулюються кожного року шляхом прийняття закону про державний бюджет. Але проблема наповнення місцевих бюджетів полягає не тільки в тому, що немає чітко визначених і закріплених законом джерел наповнення таких бюджетів, але й у спроможності бюджетів базового рівня забезпечити необхідні видатки за рахунок надходжень, які збираються на території відповідної громади. В першу чергу це відноситься до бюджетів сіл і селищ, які становлять основну частину від загальної кількості місцевих бюджетів. Практично всі бюджети базового рівня є дотаційними та такими, що неспроможні забезпечити власні видатки самостійно.

Що стосується можливостей наповнення всіх місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків, то як свідчить практика, реального фінансового ефекту від їх застосування немає. Відповідно до статті 15 Закону України “Про систему оподаткування” місцеві ради зобов’язуються встановлювати на своїй території певний визначений перелік місцевих податків та зборів за наявності об’єктів оподаткування. Але якщо розглядати сучасну ситуацію з запровадженням місцевих податків та зборів, то можна констатувати факт, що переважна більшість місцевих рад, особливо сільських та селищних, взагалі