не запроваджують на своїй території будь-яких місцевих податків та зборів в зв’язку з повною відсутністю об’єкту оподаткування. З цього можна зробити висновок про неспроможність за рахунок сучасного переліку місцевих податків та зборів забезпечити щонайменші надходження до місцевих бюджетів базового рівня, а відтак є необхідним здійснювати базування доходної частини таких бюджетів на розподільчих загальнодержавних податках, та/або запроваджувати нові місцеві податки та збори.
Основними податковими джерелами наповнення бюджетів на сьогодні є надходження від податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, прибуткового податку з громадян та акцизного збору.
Практика встановлення нормативів розподілу податку на додану вартість між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами показала з одного боку підвищення загальної суми надходжень від цього податку в зв’язку з зацікавленістю місцевих органів влади у його збиранні, а з іншого боку мало місце недонадходження запланованих надходжень з цього джерела до місцевих бюджетів у зв’язку з необхідністю відшкодування цього податку його платникам у повному обсязі саме за рахунок місцевих бюджетів, оскільки повернути кошти з державного бюджету було вкрай важко. Виходячи із економічної суті створення доданої вартості в економіці країни та відповідного оподаткування цієї доданої вартості податком, податок на додану вартість повинен зараховуватись до державного бюджету у повному обсязі, без його розподілення між всіма ланками бюджетної системи. Теж саме стосується і розподілення надходжень від акцизного збору. Таким чином реальними податковими джерелами надходжень до місцевих бюджетів залишаються надходження від податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян.
2. Шляхи забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами.
Перед тим як розглянути шляхи забезпечення місцевих бюджетів базового рівня власними фінансовими ресурсами необхідно відокремити реальні та потенційні можливості таких бюджетів в залежності від типу адміністративно-територіальної одиниці. Окремо необхідно розглядати фінансову спроможність та пов’язану з цим самостійність бюджетів сіл, селищ та міст.
Переважна більшість міст та селищ мають більшу чисельність населення в порівнянні з селами, а також значну виробничу базу, промислові підприємства, підприємства по переробці та виробництву сільськогосподарської продукції, більш-менш розвинуте комунальне господарство. Наявність певної виробничої бази є основою для наповнення доходної частини бюджетів міст та селищ за рахунок сплати підприємствами податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Реальними податковими джерелами забезпечення бюджетів міст та селищ є надходження від розподільчих загальнодержавних податків, зокрема, прибуткового податку з громадян та податку на прибуток підприємств.
Вагомим, а в деяких випадках і основним, джерелом наповнення місцевих бюджетів міст та селищ мають бути надходження від податку на нерухомість, який повинен включати в себе і податок на землю. Проекти законів щодо оподаткування нерухомості вносилися до Верховної Ради України у 1998-1999 роках, але на сьогоднішній день жодний з них не розглядається.
Що стосується майнових податків, то на сьогоднішній день чинне законодавство України передбачає можливість стягнення тільки плати за землю. Відповідно до Закону України “Про плату за землю” земельний податок стягується в залежності від призначення та цільового використання землі. Розмір податку на землю як сільськогосподарського призначення, так і земель населених пунктів, залежить від грошової оцінки земель. Для населених пунктів у разі не визначення грошової оцінки земельних ділянок Законом також передбаченні середні ставки земельного податку в залежності від чисельності мешканців населеного пункту.
Якщо розглядати вплив земельного податку на місцеві бюджети можна констатувати його невелике значення для формування доходної частини бюджетів міст, сіл та селищ. Причини такого становища полягають перш за все у нерозвиненості земельних відносин в Україні, стримуванні проведення повноцінної земельної реформи та неможливості вільного обігу землі. Відсутність повноцінного земельного ринку в Україні призводить до неможливості визначення реальної ринкової вартості кожної окремої земельної ділянки та наявності ефективного власника, адже розмір земельного податку, відповідно до Закону, не залежить від результатів господарської діяльності власників землі і землекористувачів. Без розв’язання проблеми реформування земельних відносин, створення сучасного та ефективного ринку землі саме сільськогосподарського призначення, неможливим буде вирішення проблеми створення стабільних та передбачуваних джерел наповнення бюджетів базового рівня.
Першим законодавчим кроком у вирішенні проблеми реформування земельних відносин було прийняття Верховною Радою у першому читанні в липні місяці 2000 року проекту Земельного кодексу України. Проектом Кодексу чітко формулюються засади земельних правовідносин, зокрема утвердження і всебічний захист права приватної власності на землю, що має позитивно відзначитись на впроваджені цивілізованих ринкових механізмів землекористування.
Базою для формування доходної частини місцевих бюджетів повинні бути податкові надходження. Для створення сталих джерел формування доходної бази місцевих бюджетів необхідно створення сучасної податкової системи з оптимальним визначенням стимулюючих та регулюючих функцій податків у державі. Для вирішення на законодавчому рівні цих проблем є необхідним прийняття Податкового кодексу України. Проект Податкового кодексу було прийнято 13 липня 2000 року у першому читанні і на сьогоднішній день він доопрацьовується для розгляду у другому читанні. Розглядаючи проект Податкового кодексу з точки зору забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами можна констатувати невідповідність його положень основним принципам проведення бюджетної реформи в Україні, які полягають у необхідності підвищення фінансової самостійності місцевого самоврядування. Запропонований Кодексом перелік місцевих податків не дозволяє зробити місцеві податки вагомим та надійним джерелом наповнення місцевих бюджетів.
Особливо проблема ефективного використання місцевих податків стосується місцевих бюджетів базового рівня. На сьогодні переважна більшість сіл та селищ позбавленні реальної можливості використовувати жоден із запропонованих Кодексом місцевих податків в зв’язку з повною відсутністю об’єктів оподаткування. При цьому податок на майно, до складу якого входить і податок на землю,