2. Всеосяжність НТР, яка охоплює не тільки матеріальне виробництво, а й об-слуговування, побут, культуру впливає на психологію і ментальність жителів передо-вих країн. Масштаби цього процесу вража-ючі. Так, якщо спеціалісти можуть пиша-тися масовим застосуванням роботів, які? використовуються для виготовлення ку-зовів автомобілів (мал. 17) або панелей те-левізорів найвідоміших марок, то звичай-на людина може оцінити здобутки НТР, маючи можливість негайно зателефонува-ти з найближчого телефону-автомата в будь-який кінець світу, за хвилину розра-хуватися в магазині за цілий кошик то-варів за допомогою електронної кредитної картки або без зволікань перерахувати гроші партнеру в інший кінець світу.

3. Корінним чином змінюється технічна і технологічна база господарства світу. НТР розвивається і вглиб - освоюються мікро-

світ атома, генна інженерія, нові фізико-хімічні процеси; і вшир - в нових технічних конструкціях поєднуються традиційні механічні та електричні системи з мікропроцесорною технікою, системи управління - з мережами ЕОМ електронного в'язку та кібернетичними пристроями.

Про сучасний стан технічної і технологічної оснащеності тієї чи іншої країни можна зробити висновок, виходячи з обсягів виробництва та застосування ЕОМ і наукоємної продукції в цілому. На сьогодні понад 50 % обсягу виробництва цих галузей припадає на США та Японію.

Науково-технічна революція впливає і на зміни в розміщенні господарства світу. Так, географія промисловості, що склалася під впливом чинників, які діяли на-прикінці XIX - першій половині XX ст. доповнюється такими новими рисами.

1. Відбулася переорієнтація базових матеріаломістких галузей промисловості від орієнтації на місцеву сировину до орієнтації на ринки збуту кінцевого продукту. Більшість промислових районів, що нині найбільш динамічно розвиваються, якраз не мають сировинних баз. Так, Японія, Франція, Італія, Республіка Корея на 9/10 залежать від довозу енергоносіїв, мінеральної сировини, але мають потужну енерге-тику і важку промисловість. Добувна промисловість зберігає провідне значення тільки в нових ресурсних районах окремих розвинутих країн (Канада, Австралія, ПАР тощо), в країнах, що розвиваються, та деяких постсоціалістичних країнах (Росія, Казахстан тощо).

2. Основними центрами і регіонами, до яких тяжіє розміщення виробництва й інших видів економічної активності, стали осередки і території з передовою наукою та освітою. Територіальне поєднання освіти, науки, наукоємних виробництв стало типовим для великих столичних агломерацій і провідних промислових ра-йонів економічно розвинутих країн. В США - це райони Промислового поясу та Ти-хоокеанського узбережжя; в Європі - так зване індустріальне ядро Європи, що охоплює території від півдня Великобританії до північної Італії; в Японії - зона мегалополісу Токайдо; в Росії - регіони Москви, Санкт-Петербурга, в Україні -Придніпров'я, Донбас. Перспективною формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стали технополіси - цілеспрямовано сформовані зо-ни діяльності, в яких поєднуються взаємодіючі науково-дослідні інститути, вузи та наукоємні промислові підприємства. Вони вже створюються в Японії, США, Франції та інших країнах.

3. Сучасні процеси перебудови світового господарства привели до високої тери-торіальної концентрації виробничої діяльності і населення. Посилилися процеси ур-банізації, що, з одного боку, сприяє консолідації ринків збуту, створенню перспек-тивних маркетингових систем, використанню спільної інфраструктури, з другого - загострює екологічні і соціальні проблеми. Звичайно, на розміщення господарства впливають й інші чинники: орієнтація на використання висококваліфікованої робо-чої сили в економічно розвинутих країнах або на дешеву робочу силу в країнах, що розвиваються; можливості використання вигідного географічного положення або транспортної доступності; орієнтація на потенційні ринки збуту продукції. До того ж доводиться враховувати і екологічний чинник - законодавством багатьох країн передбачаються жорсткі санкції за забруднення навколишнього середовища.

Отже, до XXI ст. світ підходить, демонструючи не тільки політичну взаємоза-лежність, а й певну єдність і взаємозв'язаність своїх технічних і господарських систем.

Висновки

Світове господарство - система національних господарств, що пов'язані і взаємо. діють відповідно до законів міжнародного поділу праці. Міжнародний поділ праці фор. має якісно нову ситуацію в географічному поділі праці і полягає у спеціалізації окрему країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках.

Світове господарство - складна система, яка має численні структури. Найго-ловніші з них - соціально-економічна, функціонально-галузева і територіальна. . особливостей соціально-економічної структури залежить напрям суспільно-політич-ного та економічного розвитку держав, а від стану функціонально-господарські структур - розвиток суспільного та міжнародного поділу праці. Територіальна струк-тура визначає просторові риси і пропорції географії світового господарства.

Особливо великий вплив на розвиток світового господарства має науково-технічна революція, яка являє собою якісний стрибок у розвитку науки, техніки і про-дуктивних сил суспільства. Під її впливом знаходяться не тільки сучасний стан та структура господарства, а й відбуваються якісні і територіальні зрушення в географії світового господарства.