П л а н :

І. Вступ.

ІІ. Історія розвитку паливної промисловості та основні проблеми.

1. Вугільна промисловість.

2. Нафтова промисловість.

3. газова промисловість.

4. торфова промисловість.

ІІІ. Державна політика у сфері альтернативних видів палива.

IV. Сьогодення паливно-енергетичного комплексу.

V. Висновок.

VI. Література.

І. Вступ.

Науково-технічний прогрес, підвищення якості продукції, поліп-шення умов праці, інтенсифікація всього суспільного виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є палив-на база. Тому закономірно, що у всіх розвинених країнах інвес-тиції у паливно-енергетичний комплекс становлять приблизно 40 % сумарних капітальних вкладень у промисловість.

Темпи розвитку паливно-енергетичного комплексу України за останнє десятиріччя за всіма показниками не сприяли підвищенню електромісткості національного прибутку і валового суспільного продукту. З 1990 по 1995 р. виробництво електроенергії в Україні зменшилося на 36 %, видобуток нафти — 23, газу — 35, вугіл-ля—на 49,4 %.

Високими темпами зростає потреба у різних видах енергії і пали-ва при звуженому використанні таких видів енергетичних ресурсів, як нафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля.

Розміщення підприємств важкої індустрії, де витрати на паливо становлять значну частку собівартості готової продукції, перебуває під великим впливом паливного фактора. Переробка палива — ос-нова формування промислових комплексів, особливо нафто- і вугле-хімічних. Велику роль відіграє паливо як районотворний фактор. Вплив його тим більший, чим потужніші запаси і вищі техніко-економічні показники ресурсів палива. Дешеве паливо сприяє роз-витку паливомістких виробництв, формує спеціалізацію господар-ства району. Поряд з цим слід зазначити, що паливо використову-ється також в енергетиці і є сировиною для одержання різноманіт-них цінних продуктів. Наприклад, з нафти одержують не тільки паливні матеріали, а й різні масла й змащувальні матеріали, пласт-маси, мийні речовини, синтетичні волокна, добрива. З природного газу виробляють синтетичні спирти і білкові препарати, вилучають сірку. Вугілля є цінним джерелом для одержання пластмас, бензи-ну та інших продуктів виробництва.

ІІ. Історія розвитку паливної промисловості та основні проблеми.

У структурі промисловості України на частку паливної (див. картосхему на с. 114) припадає 15 % вартості основних фондів і майже 8 % середньорічної чисельності промислово-виробничого пер-соналу. Паливно-енергетичний комплекс виробляє 11 % вартості промислової продукції України.

У 50—80-х роках в Україні поступово зростав видобуток пали-ва, особливо газу. У структурі споживання палива почала знижува-тися частка вугілля й нафти і збільшуватися газу. У 80-ті роки част-ка газу в структурі паливного балансу поряд з нафтою також поча-ла знижуватися.

Загалом видобуток палива в Україні зростав до 1987 р. Однак останніми роками абсолютні розміри видобутку палива почали зни-жуватись. Це пояснюється головним чином погіршенням гірничо-геологічних умов видобутку вугілля у Донбасі, нестабільністю ро-боти вугільної, нафтової і газової промисловості, важким фінансо-вим становищем країни в цілому.

Збільшення витрат на видобуток і транспортування палива по-требує обгрунтування економічної доцільності розробки тих чи інших родовищ. Для їх визначення в енергоекономічних розрахун-ках використовують показники кінцевих витрат, які дають змогу виявити у розрізі України та її економічних районів суспільне вип-равданий верхній рівень витрат, необхідних для одержання окре-мих видів палива. Отже, на основі кінцевих витрат встановлюють рівень енергозабезпечення України в цілому та її окремих еконо-мічних районів.

Удосконалення паливного балансу України зумовлюється перед-усім значною диференціацією рівнів забезпечення паливом окре-мих районів, діаметрально протилежних у районах видобутку і споживання палива. Тому у перспективі необхідно вирішувати по-двійне завдання: вдосконалювати галузеву й територіальну струк-тури паливного балансу, а також реконструювати розміщення ос-новних споживачів палива. Останнє означає, що зниження енерго-ємності матеріального виробництва в енергодефіцитних районах є одним з найважливіших завдань збалансованості видобутку і спо-живання палива в регіональному плані. Щодо вдосконалення струк-тури паливного балансу, то в перспективі для західних і південних районів України найекономічнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних районів — вугілля Донбасу.

1. Вугільна промисловість.

Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива в натураль-ному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосе-реджена більшість працівників і основних фондів паливної промис-ловості. Основним районом видобутку кам'яного вугілля є Донець-кий басейн. Видобувають вугілля на 295 кам'яновугільних шахтах, з них 131 шахта з коксівним вугіллям. З 1989 р. видобуток вугілля поступово скорочувався і в 1995 р. разом з бурим вугіллям становив 83,8 млн т.

Основними ланками вуглевидобутку шахтним способом є: шах-та з комплексом наземних і підземних споруд і енергосиловим гос-подарством, вуглезбагачувальна фабрика, транспортні комуніка-ції і водогосподарські споруди, районні енергетичні центри, складсь-ке господарство, підприємства та установи невиробничої сфери. З вугільною промисловістю прямо чи посередньо пов'язана діяль-ність майже 40 % міського населення Донецької та Луганської об-ластей.

Вугільні шахти зосереджуються переважно у центральній і пів-нічній частинах Донецької та південній частині Луганської обла-стей. Коксівне вугілля добувають головним чином у центральній частині Донецької області в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська, Костянтинівки та інших міст, а також в Краснодонському та Кадіївському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Лу-ганської області добувають більше енергетичного вугілля. Газ добу-вають переважно у Лисичанському районі.

Нове шахтне будівництво налагоджено у Західному Донбасі (Дніпропетровська обл.). Собівартість вугілля Донбасу висока, од-нак на великих сучасних шахтах вона лише трохи вища від се-редньої собівартості видобутку вугілля у Кузнецькому басейні.

Майже 14 млн т кам'яного вугілля видобувають у Львівсько-волинському кам'яновугільному басейні. Запаси вугілля тут неве-ликі, тому передбачається, що в перспективі у басейні працювати-муть тільки 2 шахти з 15 діючих. Значну частину вугілля цього басейну використовують Бурштинська та Добротвірська теплові електростанції.

Дніпровський буровугільний басейн розташований переважно на Правобережжі України й об'єднує родовища Житомирської,