Буровугільна промисловість України об'єднує великі механізо-вані вуглерозрізи, шахти, вуглебрикетні фабрики, а також допо-міжні підприємства.

2. Нафтова промисловість.

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості її видобутку можуть бути більшими. У зв'язку з певним вичерпанням нафтових родовищ у старопромислових західних районах поряд з пошуками і видобут-ком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна роз-відка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також При-чорноморської низовини, де останніми роками видобувають про-мислову нафту.

Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині України, де працюють нафтогазові управління в Чернігів-

ській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сум-ській — на основі Охтирського і Качанівського родовищ і в Пол-тавській — на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківсько-го родовищ. Тут видобувають понад половину нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працю-ють нафтогазовидобувні управління — Бориславнафтогаз і Доли-нонафтогаз. Поки що масштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність запасів і недостатні пошукові роботи.

Слід зазначити, що на собівартість нафти дуже впливають спо-соби її видобутку. Видобута в Україні нафта має відносно високу собівартість, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтан-ним способом майже припинився. Для підтримування високого пластового тиску практикують закачування у законтурні горизонти гарячої води, пари, хімічних реагентів, що дає можливість збіль-шити видобуток нафти до 60—70 %. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на транспор-тування її, що залежить від діаметра трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. Ос-танніми роками визначилась тенденція подорожчання нафти, що пов'язано з ускладненням умов видобутку та експлуатації біль-шості родовищ. Поряд з цим будівництво нафтопереробних під-приємств у районах споживання нафти і нафтопродуктів має ряд переваг, оскільки різко зменшується перевезення нафтопродук-тів незалежно від способу транспортування сирої нафти (збері-гання сирої нафти обходиться дешевше), а споживання має мож-ливість використовувати сиру нафту, що надходить з різних ра-йонів.

Нафтопереробна промисловіть України представлена Лисичансь-ким, Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівським і Надвірнянським нафтопереробними заводами. Потребу у нафті Україна забезпечує лише частково. При потребі 40— 45 млн т нафти на рік у країні в 1995 р. було добуто 4,1 млн т.

Для збільшення видобутку нафти в країні слід визначити шля-хи виходу України з енергетичної кризи. Це — розвідка, принци-пова розробка нетрадиційних нафтогазоносних об'єктів — гли-бинних зон кристалічної земної кори на суходолі України і зон гідратоутворення (ЗГУ) у підводних надрах Чорного моря. Одна з таких зон розташована на північному борту Дніпровсько-До-нецької западини, вздовж її північного крайового глибинного розламу. Тут, на ділянці завдовжки 250 км і завширшки ЗО— 35 км, у 1989—1991 рр. було відкрито 12 промислових родовищ нафти і газу із загальними запасами 219 млн т нафтового еквіва-ленту.

Ґрунтуючись на розвіданій площі (445 км2) та зазначених вище запасах, можна визначити, що їхня питома щільність становить близько 0,4 млн т на 1 км2. Помноживши цю цифру на перспек-тивну площу, матимемо загальні прогнозні запаси нафти і газу майже 19 млрд т нафтового еквіваленту. Щоб точно визначити геологічні запаси, потрібно врахувати і коефіцієнт успішності ро-звідки (промислових відкриттів), який становить 0,55. Отже, су-марні прогнозні геологічні запаси нафти і газу в надрах Північно-Крайової глибинно-розламної зони і північного борту Дніпров-сько-Донецької западини можуть сягати 7—10 млрд т нафтового еквіваленту.

У Дніпровсько-Донецькій западині є ще Південний крайовий прогин і південний борт, що прилягає до нього. За геологічною будовою вони подібні до зазначених вище. Грунтуючись на тих самих розрахунках, можна прогнозувати запаси нафти і газу 3— 5 млрд т нафтового еквіваленту. Отже, загальні запаси становлять від 7 до 15 млрд т нафтового еквіваленту.

У перспективі найдоцільніше використовувати нафту для ви-робництва двигунного палива і як сировину для хімічної промисло-вості.

3. Газова промисловість.

Газова промисловість—наймолодша галузь паливної промисло-вості України. Використання газу в 2 рази дешевше порівняно з нафтою. Крім того, вона забезпечує виробництво азотних добрив і синтетичних матеріалів.

Газова промисловість як галузь сформувалася у післявоєнні роки на базі розвіданих у країні родовищ природного газу. Найінтен-сивнішого розвитку газова промисловість набула у першій половині 70-х років.

Отже, починаючи з другої половини 70-х років і до цього часу видобуток газу в Україні знизився більше ніж у 3 рази.

Першою було освоєно Передкарпатську нафтогазоносну область. Тепер на неї припадає 3,1 % всього видобутку газу в Україні. Цей район досить перспективний, бо газ видобувають в основному з не-значних глибин. Розвідані запаси газу становлять 94 млрд м3. В ці-лому у Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні прогнозовані запаси нафти і газу становлять понад 600 млн т умовних одиниць палива. Причому більше ніж половина їх сконцентрована в Івано-Франківській області, де вони залягають на глибині 5—6 км, що є основною технічною проблемою промислового видобутку їх.

У Прикарпатті Дашавське родовище використовується для під-земного зберігання газу. Більче-Волицьке газове родовище експлуа-тується з 1949 р. Космацьке газоконденсатне родовище, що експлу-атується з 1969 р., є цінним для хімічної промисловості. Його газо-конденсат переробляється на Надвірнянському нафтопереробному заводі.

Опарське, Угорське і Рудківське