Дану формулу зручно використовувати при досить незначних коливаннях попиту і доходу, коли збільшення лежать в околиці деякої крапки на кривій Энгеля. При значних змінах доходу і кількості запитуваного товару використовують показник дугової еластичності, що розраховується по наступній формулі:

або

В економічній теорії найчастіше використовується коефіцієнт крапкової еластичності попиту по доходу:

Коефіцієнт еластичності може бути позитивною, негативною величиною або дорівнювати нулеві. Для нормальних благ показник еластичності попиту по доходу завжди більше нуля. Це зв'язано з тим, що збільшення доходу (за інших рівних умов) супроводжується збільшенням обсягу покупок товару вищої категорії. Математично даний факт можна представити в такий спосіб: і виходить, А значення по визначенню: величини доходу і попиту не можуть бути негативними. Виходить, Якщо ж доход зменшується те падає і попит на нормальне благо Звідси випливає, що

Для товарів нижчої категорії коефіцієнт еластичності, навпроти, буде величиною негативної. Це зв'язано з тим, що зміни величин доходу і попиту відбуваються тут у протилежному напрямку. Збільшення доходу приведе до скорочення попиту отже, і Показник еластичності попиту за доходом буде дорівнює нулеві для товарів, споживання яких не відчутно до зміни доходу (випадок, що відповідає вертикальній кривій Енгеля). Дійсно, у цій ситуації або але тому що споживання цього типу благ не зміниться зі зміною доходу споживача. Виходить,

Поняття еластичності попиту по доходу є корисним для проведення ще одного істотного розходження – між предметам розкоші і предметам першої необхідності. Помітимо, що і ті й інші належать до категорії нормальних благ. Ці товари були розглянуті в третьому розділі. Як ви пам'ятаєте, частка споживчих витрат, що приходяться на предмети розкоші, збільшується з ростом доходу. Відповідно, частка споживчих витрат, що приходиться на предмети першої необхідності, з ростом доходу зменшується. Це відбиває той факт, що багаті люди витрачають більше своїх доходів на предмети розкоші, чим бідні; а бідні витрачають велику частину своїх доходів на предмети першої необхідності, чим багаті.

Висновок

З'ясування сутності товарно-грошових відносин, у тому числі ринку, його структури та інфраструктури, дає змогу розкрити механізм ринкової рівноваги, зокрема взаємодію попиту і пропозиції. В історії світової економічної думки вже понад два століття різні напрями, течії та школи економічної теорії прагнуть визначити головні умови й механізм досягнення ринкової рівноваги. Оскільки практика постійно вносить щось нове у розвиток економічної системи, ускладнює механізм її функціонування, з'являються нові моделі, теорії досягнення ринкової рівноваги.

Економічний зміст закону попиту. Проста модель попиту і пропозиції, на думку шведського економіста К.Еклунда, існує майже 200 років, а ії більш розвинута форма впродовж останніх 100 років є ядром політичної економії. Проста модель відображає поведінку покупця і продавця, співвідношення попиту і пропозиції та динаміку цін під час купівлі-продажу одиниці будь-якого товару.

Вивченню попиту, пропозиції та механізму їх взаємодії в марксистській політичній економії приділялося недостатньо уваги. Це не могло не позначитися на процесі пізнання цих категорій, вони визначалися на такому абстрактному рівні, який не дав змоги використати 'їх при розв'язанні конкретних проблем. За визначенням Маркса, попит — це представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Американські економісти К.Макконнел та С.Брю визначають попит як кількість продукту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну з можливих упродовж відповідного часу цін. Пропозиція, на їхню думку, — це шкала, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і спроможний виробити й запропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цін упродовж певного часу. Найбільш узагальненими є такі визначення попиту і пропозиції.

Попит — платоспроможна погреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги.

Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К.Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні фактори: 1) величина доходу покупців; 2) кількість сорочок, які вони вважають за необхідне мати; 3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилети та ін.), який можна використати замість сорочок; 4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки); 5) смак і мода; 6) ціни подібних сорочок. До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очікування, зміни в структурі населення, економічну політику уряду (зокрема допомога, яку уряд надає бідним верствам, та ін.).

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні економісти сформулювали закон попиту.

Закон попиту — закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і навпаки.

Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковане принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), то споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів. Ефект заміщення виражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Ефект доходу