П л а н :

І. Вступ.

ІІ. Регіональні проблеми віково-статевої структури населення.

1. Трудовий потенціал населення.

2. Проблема підвищення ефективності використання трудових ресурсів.

3. Проблема безробіття.

ІІІ. Регіональні організації працевлаштування.

IV. Раціональне використання трудових ресурсів в регіонах.

V. Висновок.

VI. Література.

І. Вступ.

Природною основою трудових ресурсів є народонаселення. Роль його як основи суспільного виробництва полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим самим зумовлює розвиток насамперед галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Однак найважливішою характерною рисою народо-населення є те, що воно є природною основою формування трудо-вих ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які віді-грають вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галу-зей господарства.

Чисельність населення, його динаміка і віково-статева структу-ра є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення. Не менш важливим є показник природного приросту населення.

За останні 80 років населення України збільшилось в 1,5 раза. Водночас були величезні людські втрати в результаті війн, політич-них репресій, голодомору 30-х років. Як результат механічних втрат населення є його сучасна деформована вікова структура. Зростан-ня загальної чисельності населення зумовлює потребу значних ка-пітальних вкладень з метою забезпечення піднесення матеріально-го і культурного рівня життя народу України.

ІІ. Регіональні проблеми віково-статевої структури населення.

Найважливішим фактором динаміки загальної чисельності насе-лення України є його природний рух. За останні 55 років коефіцієнт смертності практично не змінився (відповідно 14,3 %о у 1940 р. і 15,4 %о у 1995 р.). Проте різко знизився коефіцієнт народжуваності (з 27,3 %о у 1940 р. до 9,6 %о у 1995 р.) і, як наслідок, коефіцієнт природного приросту населення (з 13,0 %о у 1940 р. до 5,8 %о у 1995р.).

Зниження природного приросту спричиняє деформацію віко-вої структури населення, зумовлює зниження природного приро-сту трудових ресурсів. "Старіння" населення призводить до збіль-шення економічного навантаження на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні народного господар-ства робочою силою.

Проблеми віково-статевої структури населення мають значні регіональні відмінності. Наприклад, ці проблеми в Закарпатській, Донецькій областях діаметрально протилежні. Певні особливості є у сільській і міській місцевостях, зокрема, в більшості сільських адміністративних районів України природного приросту населен-ня практично немає, а в багатьох спостерігається процес депопу-ляції. Це означає, що в таких районах коефіцієнт народжуваності менший від коефіцієнта смертності. В селах різко погіршуються вікова й статева структури населення, що, безперечно, негативно впливає на розвиток продуктивних сил.

Дані про віково-статеву структуру населення необхідні для ви-вчення процесів відтворення трудових ресурсів, визначення їх кіль-кісної та якісної структури. Слід зазначити, що поняття "трудові ресурси" поки що неоднозначне. Вперше його запропонував ака-демік С. Г. Струмилін. Не викликає заперечень, що трудові ресур-си складаються в основному з працездатного населення в працездатному віці. Нині нижня межа працездатного віку вста-новлена 16 років, а верхня — 55 років для жінок і 60 років для чоловіків. До трудових ресурсів належать пенсіонери, зайняті в суспільному виробництві, а також підлітки віком 14—15 років, які з тих чи інших причин працюють у сфері матеріального вироб-ництва або невиробничій сфері. З числа трудових ресурсів по-трібно вилучити інвалідів праці чи дитинства працездатного віку, які не зайняті в господарстві, а також незайнятих пенсіонерів працездатного віку. Варто зазначити, що в країнах ринкової еко-номіки термін "трудові ресурси" не вживається, а використову-ється поняття "економічно активне населення".

Кількість трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення. Вона залежить насамперед від вікової структури. Зви-чайно, чим більша в структурі населення частка осіб віком до 16 або понад 60 років, тим менша чисельність трудових ресурсів. Ос-тання може зростати за рахунок додаткового~залучення у вироб-ництво осіб пенсійного і підліткового віку. Кількість трудових ре-сурсів можна регулювати й за рахунок зміщення меж працездат-ного віку. Важливий резерв збільшення трудових ресурсів — це поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров'я, що уможливить зниження смертності та інвалідності осіб у працездат-ному віці, зменшення чисельності Збройних сил або скорочення строку служби у війську, ліквідація пільг для передчасного виходу на пенсію тощо. Істотний вплив на кількісні параметри трудових ресурсів має статевий склад населення. Збільшення чисельності чоловіків веде до зростання трудового потенціалу держави, оскіль-ки межа виходу їх на пенсію на 5 років більша.

1. Трудовий потенціал населення.

В умовах зниження природного приросту трудових ресурсів велике значення має поліпшення їх якісного складу. Прогресив-ною вважається структура трудових ресурсів, у якій більше осіб віком до 40 років. В умовах науково-технічного прогресу це най-важливіший фактор трудозабезпечення майже всіх галузей еконо-міки. Аналіз тенденцій природного приросту населення, зрушень у його віково-статевій структурі є основою для прогнозування на перспективу чисельності й структури трудових ресурсів. Методи прогнозування різноманітні, але їх метою є найбільш репрезента-тивні дані про майбутні кількісні і якісні параметри трудового по-тенціалу.

Під трудовим потенціалом слід, на нашу думку, розуміти систе-му, що має Просторову і часову орієнтацію, елементами якої висту-пають трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їх кількісних та якісних характеристик, зайнятість та робоче місце.

Кількісно трудовий потенціал визначається демографічними факторами (природним приростом, станом здоров'я, міграційною рухливістю та ін.), потребами суспільного виробництва в робочій силі і відповідно можливостями задоволення потреби працездатно-го населення в робочих місцях.

Якість трудового потенціалу — поняття відносне. Його показ-ники виявляються в показниках якості працездатного населення, трудових ресурсів, сукупного робітника або робочої сили. Якісні характеристики трудового потенціалу можуть бути розкриті за до-помогою сукупності ознак: демографічних, медико-біологічних, професійно-кваліфікаційних, соціальних, психофізичних, мораль-них, науково-технічних та ін.

Щодо темпів зростання населення