організація професійної підготовки та перепідготовки праців-ників, вивільнених з підприємств, установ та організацій, осіб, які відчувають труднощі при влаштуванні на роботу, а також інших категорій незайнятого населення;
подання підприємствам, установам та організаціям, незалежно від форм власності та господарювання, допомоги при доборі кад-рів, консультуванні та забезпеченні їх інформацією про ринок праці;
підготовка пропозицій та висновків про використання праці іноземних громадян в Україні, які залучаються для виконання ро-біт за міжурядовими угодами та ліцензіями;
забезпечення, в межах компетенції, соціального захисту незай-нятих громадян;
здійснення контролю за виконанням підприємствами, устано-вами та організаціями незалежно від форм власності та господарю-вання законодавства про зайнятість населення.
Крім галузевих проблем раціонального використання трудових ресурсів не менш важливими є регіональні, їх актуальність зумов-лена насамперед нерівномірним розміщенням населення на терито-рії України (табл. 2). Області відрізняються за густотою населення, його природним приростом, розвитком продуктивних сил, спеціа-лізацією господарства, рівнем урбанізації. У зв'язку з цим є об'єк-тивні умови для територіальної диференціації процесів формуван-ня і використання трудових ресурсів. Їх раціональне використання потребує насамперед структурних змін в інвестиційній політиці. Особливо це стосується місцевостей з надлишком трудових ресурсів, де необхідно передбачати витрати на створення нових робочих місць, а також відповідні капіталовкладення у соціальну сферу. Заходи, спрямовані на раціональне використання трудових ресур-сів, є однією з найважливіших умов пропорційного розвитку народ-ного господарства України. Ефективне використання трудових ре-сурсів значно залежить від розподілу їх у галузях народного госпо-дарства. Аналіз галузевої структури зайнятості населення (табл. 3) свідчить про те, що останніми роками відбуваються справді про-гресивні структурні зрушення.
Таблиця 2. Територія і чисельність населення в АРК і в областях України (на 1 січня 1996р.). |
Територія
тис. км2 | Чисельність населення тис. чол.. | Міське населення, % | Густота населення, чол../км2
Україна
АРК
Вінницька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-Франківська
Київська
Кіровоградська
Луганська
Львівська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненська
Сумська
Тернопільська
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
м. Київ
м. Севастополь | 603,7
26,1
26,5
20,2
31,9
29,9
12,8
27,2
13,9
28,1
24,6
26,7
21,8
33,3
28,8
20,1
23,8
13,8
31,4
28,5
20,6
20,9
8,1
0,8
0,9 | 51334,1
2205,6
1876,0
1075,2
3852,2
5198,5
1480,6
1288,1
2077,8
1467,1
1895,8
1224,8
2788,5
2761,5
1343,3
2586,5
1739,1
1194,2
1397,9
1175,4
3088,4
1265,7
1508,8
1504,6
943,6
1349,5
2638,7
406,9 | 68
63
47
52
84
90
56
39
76
44
57
61
86
66
58
48
64
79
55
43
100
94 |
85,0
84,5
70,8
53,2
120,8
196,2
49,5
100,6
76,4
105,5
67,5
49,8
104,4
126,7
54,6
77,7
60,4
59,4
58,7
85,2
98,4
44,4
73,2
72,0
116,5
42,8
3298,4
452,1
Таблиця 3. Розподіл населення, зайнятого в суспільному виробництві за галузями. |
1990 | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995
Всього зайнято
В галузях економіки
Промисловість
Сільське і лісове господарство
Будівництво
Транспорт і зв’язок
Торгівля і громадське харчування
Житлово-комун. госп.
Охорона здоров’я
Народна освіта, культура і мистецтво
Фінансування, страхування,
пенсійне забезпечення
Апарат органів державного і госп. управління
Інші галузі
В інших сферах діяльності | 25,4
25,4
7,8
5,0
2,4
1,8
1,9
1,0
1,5
3,0
0,1
0,4
0,5
0,0 | 25,0
25,0
4,9
2,3
0,2
0,0 | 24,5
24,0
7,4
1,6
0,9
2,8
0,6
0,5 | 23,9
23,4
7,0
1,7
2,7
0,5 | 23,0
22,2
6,3
4,8
0,7
0,8 | 23,7
22,0
5,8
5,3
2,6
В Україні знижуються чисельність і частка зайнятих у промис-ловості, будівництві й сільському господарстві і зростає в галузях нематеріального виробництва. Щоправда, ці зрушення дуже повільні. Однією з причин такого явища є повільне зростання продуктив-ності праці в матеріальній сфері виробництва, що стримує вивіль-нення робочої сили. Повільні темпи зростання зайнятості у не-виробничій сфері пояснюються ще й об'єктивними причинами. Однак невиробнича сфера залишається основним споживачем ро-бочої сили, що вивільнятиметься з галузей матеріального вироб-ництва.
Розподіл населення, зайнятого в народному господарстві, за галузями, а також тенденції до зрушень у структурі зайнятості можна простежити за даними, поданими у табл.4.
Таблиця 4. Розподіл населення, зайнятого народним господарством за галузями матеріального виробництво і невиробничої сфери, %.
Зайняте населення | 1960 | 1970 | 1980 | 1986 | 1993
Всього зайнято в нар. госп.
У галузях матеріального виробництва
Робітники і службовці
Члени сімей робітників і службовців
Інше населення
У невиробничій сфері | 100
85,9
40,7
42,0
14,1 | 100
79,9
52,7
25,8
1,4
0,0
20,1 | 100
76,0
57,4
17,5
24,2 | 100
74,4
58,2
15,4
25,5 | 100
74,9
15,0
-
25,1
Для раціонального розміщення виробництва, пропорційного розвитку продуктивних сил економічних районів та областей вели-ке значення має аналіз балансів трудових ресурсів. Баланс — це документ, що характеризує наявність і склад трудових ресурсів, їх ; розподіл за видами зайнятості, сферами і галузями господарства та суспільними групами.
Баланси поділяють на звітні й планові. У звітних балансах ві-дображують фактичний стан трудових ресурсів на певну календар-ну дату. В планових балансах на основі аналізу використання тру-дових ресурсів з урахуванням завдань економічного і соціального розвитку визначають основні джерела й форми забезпечення кад-рами господарства, зрушення в пропорціях затрат праці між сфе-рами і галузями народного господарства. За своєю структурою ба-ланс складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і ви-тратної (розподіл трудових ресурсів). Обидві частини балансу ма-ють кореспондуватися.
На регіональному рівні при встановленні ресурсної і витрат-ної частин балансу між ними інколи виникає невідповідність. У тому випадку, коли переважає ресурсна частина звітного балан-су, необхідно в плановому балансі передбачити заходи щодо ство-рення додаткових робочих місць з метою забезпечення повної зайнятості. При аналізі регіональних балансів трудових ресурсів з урахуванням тенденцій до їх природного приросту відповідні органи розробляють заходи щодо оптимального використання трудових ресурсів у районах, де є надлишок трудових ресурсів, і зниження трудомісткості виробництва та підвищення ефективності використання наявних ресурсів живої праці в трудодефіцитних районах.
IV. Раціональне використання трудових ресурсів в регіонах.
Певний надлишок трудових ресурсів є в сільській місцевості деяких областей. У масштабах країни поряд із створенням у та-ких районах додаткових робочих місць слід впроваджувати орга-нізований територіальний перерозподіл населення у вигляді між-районних міграцій. Однак при розробці конкретних напрямків досягнення оптимальної зайнятості в районах з надлишком тру-дових ресурсів орієнтуються на обставини, що склалися у тих чи інших районах. Наприклад, аналіз ресурсної частини балансу по-казує, що в структурі останніх переважають особи старших віко-вих груп. При цьому враховують і тенденції до природного при-росту. При зниженні на перспективу природного приросту насе-лення у працездатному віці і "старінні" трудових ресурсів навіть у районах з надлишком трудових ресурсів доцільно розширюва-ти сферу прикладання праці на місці і досить обережно підходити до питань територіального перерозподілу їх. Такий підхід виправ-довує себе при прогнозуванні раціонального використання тру-дових ресурсів сільської місцевості районів з надлишком трудо-вих ресурсів. Практика