Альтернативними заходами щодо ліквідації дефіциту трудових ресурсів у південних і східних районах України є забезпечення в галузевому і територіальному розрізах відповідності кількості ро-бочих місць трудовим ресурсам, а також широке впровадження трудозберігаючих технологій. Іншими словами, основним напря-мом забезпечення робочою силою трудодефіцитних районів треба вважати не додаткове залучення нових працівників, а скорочення затрат живої праці. Власне, в умовах ринкової економіки дефіцит трудових ресурсів зумовлюватиме потребу впровадження у вироб-ництво нових форм організації й оплати праці, досягнень науково-технічного прогресу.

Дуже поширеним явищем нині є хронічний дефіцит робочої сили в деяких галузях промисловості і будівництва, хоча він має й відносний характер, оскільки є результатом невідповідності кіль-кості робочих місць трудовим ресурсам. Це означає, що на підприємствах і на будівництві розширення виробництва відбувається певною мірою за рахунок нових робочих місць, а не завдяки їх зменшенню через впровадження нових форм організації праці і трудозберігаючих технологій.

Водночас слід зазначити, що в господарстві України є великі резерви вивільнення робочої сили завдяки зниженню чисельності зайнятих на ручних роботах і зростання продуктивності праці. Значні резерви трудових ресурсів є й у структурі зайнятості. На-приклад, у народному господарстві України ще висока частка ке-рівників та фахівців. Таке становище, коли кожний четвертий є керівником чи фахівцем, не сприяє зростанню продуктивності праці, отже, скорочення зайнятості в управлінському апараті, перехід на нові форми організації й управління зумовлюють потребу галузе-вого перерозподілу значної частини робочої сили.

Зростаючий дефіцит трудових ресурсів є гальмівним фактором розміщення продуктивних сил. Тривалий час будівництво великих підприємств здійснювалося у великих містах, що зумовлювало над-мірну концентрацію населення. Звичайно, фактор агломерації при розміщенні промисловості має вирішальне значення і дає вагомий економічний і соціальний ефект завдяки створенню єдиної системи виробничої і соціальної інфраструктури. Тенденція до дальшого зрос-тання великих міст дуже стійка. Однак у сучасних умовах концепція розміщення продуктивних сил враховує вимогу обмеження будів-ництва в містах великих підприємств, особливо галузей матеріально-го виробництва, не пов'язаних з обслуговуванням населення. Необ-хідною умовою реконструкції підприємств є глибокі якісні зміни в технології та організації виробництва. Відбір галузей виробництва для великого міста потребує забезпечення не тільки, високого еко-номічного ефекту, а й створення нешкідливих умов для довкілля і населення, раціонального використання землі. Нині поліпшення ви-користання трудових ресурсів пов'язане з більш повним викорис-танням можливостей господарського розвитку малих і середніх міст та робітничих селищ. Як правило, в таких містах є резерви робочої сили. Крім того, тут зосереджені підприємства для переробки сільсь-когосподарської сировини з сезонним характером виробництва. Тому значна частина трудових ресурсів використовується протягом року лише частково. В малих містах і особливо в робітничих селищах сконцентровані підприємства одного профілю, що характерно для регіонів, що спеціалізуються на гірничій і металургійній промисло-вості. На таких підприємствах зайняті в основному чоловіки, а сфе-ра прикладання жіночої праці буде обмежена. Більшість малих і середніх міст розташовані в добре забезпечених транспортом регіо-нах, а це підвищує їх значення для майбутнього розміщення підпри-ємств обробної промисловості, особливо філіалів великих підпри-ємств, з урахуванням того, що в середніх і малих містах середня вартість інженерної підготовки, обладнання й устаткування порів-няно нижча, ніж у великих.

У малих і середніх містах важливим резервом підвищення ефек-тивності використання наявних трудових ресурсів є розвиток сфе-ри послуг. Ці міста виконують роль центрів соціального обслугову-вання сільського населення. Зростання зайнятості населення у не-виробничій сфері таких міст матиме велике соціальне значення.

V. Висновок.

Питання зайнятості населення в умовах переходу до ринкової економіки потребують теоретичного і методичного переосмислен-ня. Розвиток індивідуальної та кооперативної трудової діяльності, впровадження нових форм організації праці, особливо оренди, ха-рактеризуються виникненням принципово нових проблем у сфері зайнятості.

Перехід промислових підприємств на нові умови господарювання передбачає плату державі за трудові ресурси. Це передусім змушує їхніх керівників серйозно зважувати можливість додаткового залу-чення робочої сили. Поряд з цим підприємства намагатимуться вивільнятися від зайвої робочої сили завдяки механізації, автома-тизації й роботизації виробництва. Скорочуватиметься управлін-ський апарат. Отже, уже в недалекому майбутньому перед суспіль-ством постане проблема галузевого і територіального перерозподі-лу вивільненої робочої сили.

Якісно новою формою зайнятості є розвиток індивідуальної і кооперативної трудової діяльності. З одного боку, ця сфера поглине значну кількість вільної робочої сили, а з другого — вона намагати-меться обмежитися меншою кількістю робочої сили в розрахунку на одиницю вироблюваної продукції. Загальна чисельність зайня-тих при масовому розвитку цієї сфери зросте завдяки додатковому залученню пенсіонерів і непрацездатних у працездатному віці. Зросте й повторна зайнятість певної частини населення. Отже, ускладниться процес складання витратної частини балансу трудових ресурсів.

У майбутньому ймовірно зросте конкурентність між державни-ми і кооперативними підприємствами в сфері зайнятості. В умовах переходу до ринкової економіки одним з найважливіших її струк-турних елементів буде ринок праці.

Впровадження орендних форм організації сільськогосподар-ського виробництва позитивно впливає на забезпечення його ро-бочою силою. Сільське господарство зможе вивільнити певну час-гину робочої сили тільки за умов високих темпів зростання про-дуктивності праці. Однак розвиток агропромислової інтеграції умож-ливить ефективне використання залишкової частини робочої сили. Цю саму роль належить виконати і сфері обслуговування, яка в сільській місцевості розвинена ще недостатньо.

Кооперація відкриває нові можливості для розширення трудо-вої діяльності всіх членів суспільства, особливо в сфері послуг, що дасть можливість залучити