асортимент товарів у межах однієї чи декількох товарних груп; асортимент товарів рівномірно розподіляється між різними магазинами; є можливість зосередити торгівлю в обмеженій кількості підприємства в торгівлі.
До недоліків спеціалізації слід віднести скорочення числа пунктів продажу окремих товарів і збільшення радіусу їх дії; територіальне віддалення їх від покупців; зниження можливостей для покупців зробити комплексну купівлю; збільшення витрат часу на придбання товарів.
Загалом спеціалізація магазинів сприяє полегшенню праці продавців магазину, зростанню їх продуктивності ,більш ефективному використанню матеріально – технічної бази торгівлі, позитивно впливає на рівень торговельного обслуговування населення.
Спеціалізація може здійснюватися за товарним профілем (ознакою), формами торговельного обслуговування, функціональною роллю.
Мал. 7. Основні напрями спеціалізації магазинів
Провідним напрямом спеціалізації роздрібних торговельних підприємств є спеціалізація за товарним профілем, яка передбачає обмеження їх асортименту товарами окремих груп або видів з одночасним розширенням внутрішньо групового асортименту.
Товарно – галузева спеціалізація склалася історично і внаслідок постійного розширення і оновлення асортименту товарів, що реалізується, весь час ускладнюється.
Групування магазинів за асортиментними ознаками було покладено в основу поділу магазинів на вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, комбіновані, універсальні і змішані.
Вузькоспеціалізовані магазини – реалізують товари, асортимент яких складається з частини якоїсь товарної групи, підгрупи або виду (шовкової тканини, чоловічий одяг, жіноче взуття). У великих містах виправдана спеціалізація і за окремими видами товарів.
Спеціалізованими вважаються підприємства роздрібної торгівлі ,які мають у своєму асортименті товари однієї товарної групи – взуття, тканини, одяг, м’ясо і м’ясні продукти, хліб і хлібобулочні вироби і т.п.
Комбіновані магазини здійснюють торгівлю товарами декількох груп споріднених за спільністю попиту ,які задовольняють певне коло споживачів. Продаж в них товарів окремих груп здійснюється у спеціалізованих відділах, секціях, або на спеціалізованих робочих місцях.
Універсальні магазини (універмаги, універсами) продають товари дуже широкої (універсальної) номенклатури товарних груп у спеціалізованих секціях або на спеціалізованих місцях.
Змішані магазини поєднують продаж різноманітних груп продовольчих і непродовольчих товарів, але не утворюють спеціалізовані секції або робочі місця (наприклад, магазин з торгівлі товарами повсякденного попиту).
Спеціалізація магазинів за товарною ознакою поширена у містах, де є досить високий рівень концентрації підприємств роздрібної торгівлі.
У сільській місцевості спеціалізовані магазини створюються, як правило, в райцентрах на основі використання чи реконструкції діючих підприємств. Подальше збільшення їх чисельності стримується розосередженістю магазинів у невеликих населених пунктах, де переважно здійснюють торгівлю магазини зі змішаними товарами, а також комбіновані підприємства типу: магазин – заготпункт, магазин – міні – бар тощо.
Спеціалізація за формами торговельного обслуговування (споживчими комплексами) являє собою об’єднання у споживчі комплекси товарів із різноманітних груп, призначених для задоволення схожих потреб покупців. Вони створюються за ознакою обслуговування визначеного контингенту покупців (наприклад, жінок, дітей), за ознакою добору асортиментних позицій, виходячи з особливостей організації побуту., за особливостями дозвілля. Споживчі комплекси створюють основу для організації магазинів або відділів (секцій) комплексного побуту.
Основними перевагами магазинів комплексного побуту є:
скорочення витрат часу на придбання товарів за рахунок концентрації їх в одному місці;
розширення продажу дрібних і супутніх товарів, на які звичайно не звертається увага;
поліпшення обслуговування покупців, більш повне задоволення попиту.
Організація продажу товарів у магазинах комплексного попиту перспективна у великих містах. У сільській місцевості магазини комплексної спеціалізації можуть відкриватися здебільшого в районних центрах.
У міській торгівлі спеціалізація проводилася у двох напрямках: в міських районах сформованої забудови, де торгова мережа представлена переважно невеликими магазинами, відкривалися спеціалізовані і вузькоспеціалізовані магазини поглибленої спеціалізації ,в мікрорайонах, районах – новобудовах – великі торгові підприємства універсального асортименту і комплексного попиту.
Таким чином спеціалізація здійснюється як у масштабах торгової мережі регіону (спеціалізація магазинів мікрорайону, міста, адміністративного району, споживспілки), так і в середині окремих великих магазинів, у вигляді спеціалізованих відділів, секцій. Різновидом спеціалізованої торгової мережі є фірмові магазини товаровиробничих галузей. Широкого розвитку набула мережа фірмових магазинів, що реалізують продукцію хлібозаводів, м’ясокомбінатів, пивоварень і молокозаводів, швейних і взуттєвих фабрик, інших підприємств легкої і харчової промисловості.
Показником, що кількісно характеризує стан спеціалізації підприємств роздрібної торгівлі, є рівень спеціалізації (Рсп).
Він являє собою відношення кількості спеціалізованих і універсальних магазинів до загальної кількості магазинів і розраховується за формулою:
де Qсп. – кількість спеціалізованих і універсальних магазинів, од.;
Qзаг. – загальна кількість магазинів.
Для більш повної оцінки рівень спеціалізації торгової мережі може визначатися і шляхом відношення торгової площі спеціалізованих магазинів () або відношення обсягу роздрібного товарообороту спеціалізованих магазинів до обсягу товарообороту всіх магазинів (). У практиці торгівлі рівень спеціалізації розраховується загалом по системі (споживча кооперація, державна торгівля), організації, що об’єднує велику кількість магазинів, по регіону (область, адміністративний район, місто).
На рівень спеціалізації торгової мережі значно впливають характер і розмір платоспроможного попит населення, кількість покупців, що обслуговуються, ступінь складності асортименту товарів, які реалізуються, розміри торгових підприємств (товарооборот, площа), місцеві умови розвитку товарообороту.
Так, необхідність у максимальному наближенні до покупців товарів повсякденного попиту і першої необхідності обмежує можливості в організації спеціалізованої торгової мережі. Проте при продажу товарів нечастого і періодичного попиту, що потребують наявності в магазинах широкого асортименту, добору в межах товарної групи різноманітних видів, сортів, розмірів, моделей і т.п., створюються умови для більш глибокої спеціалізації. З іншого боку, в невеликих за площею і розміром товарообороту магазинах неможливо розмістити широкий асортимент товарів декількох товарних груп, що потребує скорочення кількості запропонованих до реалізації товарів і веде до більш вузької спеціалізації магазинів.
Отже, спеціалізація торгівлі повинна поєднуватись з її концентрацією в меншій кількості магазинів ,які у змозі запропонувати покупцеві максимально широкий і глибокий асортимент товарів. Тільки така концентрація