Одним з найважливіших питань охорони приватності робо-ти в Web є розповсюдження небажаних масових повідомлень (спама). Під спамом розуміється «масове розсилання повідо-млень по e-mail чи за допомогою інших засобів обміну інфор-мацією, інакше як за явно і недвозначно вираженою ініціативою одержувачів, а також розміщення в будь-якій електронній кон-ференції повідомлень, що не відповідають її тематиці»'.

Наповнюючи поштові скриньки, снам дратує користувачів, створює додаткові джерела стресу, спричиняє нераціональні ви-трати часу й коштів.

Існує безліч способів боротьби зі спамом. Найрозповсюд-женішим є так звана система відхилення, яка передбачає са-мостійну вказівку користувачем тем розсилання, які його цікав-лять. При цьому публікація адреси електронної пошти у відкри-тих джерелах не може служити підставою для його включення в який-небудь інший список розсилання, а процедура підтверд-ження передплати повинна виключати можливість потраплян-ня адреси в список з ініціативи третіх осіб.

Корпорація Microsoft вирішила боротися з небажаними роз-силаннями і змусити спамерів оплачувати доставку повідомлень. Проект, названий на честь першої поштової марки Penny Black', передбачає оплату в будь-якому вигляді: часом роботи процесора і пам 'яті, проведенням тестів Тюрінга3 чи грошима.

У Microsoft пропонують увести систему сертифікатів, що прикріплюється до кожного повідомлення електронної пошти і підтверджує, що прислане не є спамом. Одержувач може зверну-тися в службу сертифікації і визнати сертифікат дійсним або скасувати його.

Ще однією загрозою роботи в мережі є зламування комп'ютерних систем3. Завантаження інформації з Інтернет при роботі з домашнього комп'ютера відкриває можливість зла-мування комп'ютера, знищення або викрадення персональної інформації і т.д.

Інтернет є незамінним по швидкості і дешевизні каналом розповсюдження інформації. Будь-яка комбінація бітів — малю-нок, відеофільм, музичний кліп, програмне забезпечення чи літературний твір, може відтворюватися будь-яку кількість разів, що ставить особливо гостро питання про захист інтелек-туальної власності у Web.

Web-сайт має подвійну природу. З одного боку, це резуль-тат творчої діяльності, а з іншого - інформаційний ресурс. Як результат творчої діяльності, він підлягає правовій охороні. То-му для правомірного використання будь-яких елементів Web-сайта необхідні дозвіл або безпосередньо автора, або його право-власника.

Наступна проблема, яка зустрічається в Інтернет, це про-блема подібності товарних знаків, фірмових найменувань і до-менних імен. Суть її полягає в тому, що товарних знаків зі схо-жим написанням може бути кілька, тому що вони можуть бути зареєстровані за різними класами міжнародної класифікації то-варів і послуг, а доменне ім'я в конкретній географічній зоні мо-же бути тільки одне. Таким чином, частою є ситуація, коли на одне доменне ім'я претендують кілька організацій зі схожими товарними знаками і/або фірмовими найменуваннями. Відомі й випадки, коли недобросовісні особи реєструють на себе доменні імена, що відповідають відомим товарним знакам, і тим чи іншим способом намагаються дістати з цього прибуток1.

Традиційно існують три інструменти юридичного захисту інтелектуальної власності - патентування, торгова марка й ав-торське право. Однак у віртуальному світі виникають спе-цифічні питання захисту інтелектуальних прав, наприклад:*

S перехід з легальної Web-сторінки на нелегальну за допо-могою гіперпосилання;*

S відсутність механізмів патентування методів ведення електронної комерції;*

S порушення користувачем мережі чужих віртуальних приватних володінь;

S залежність репутації фірми від чужої власності.

4. Правові аспекти ведення електронного бізнесу

Поява нової моделі ведення бізнесу, якою є електронна ко-мерція, ставить певні вимоги до існуючого бізнес-оточення. Ці вимоги стосуються створення законодавчої бази ведення елек-тронної комерції, у тому числі заснованої на міждержавній взаємодії, безпеці електронної комерції і т.д.

Формування законодавчої бази для ведення електронного бізнесу почалося з розробки моделі закону про електронну комерцію. Вона була розроблена в 1996 році комісією ООН з міжнародної торгівлі'. Ця модель покликана служити зразком для формування відповідних законів різних країн і встановити їхню однаковість і сумісність.

Ця модель застосовна до будь-яких типів інформації у ви-гляді повідомлень, використовуваних у комерційній діяльності. Повідомлення ж визначаються як інформація, створена, переда-на, отримана і збережена за допомогою електронних, оптичних і подібних засобів. Також ця модель визначає такі поняття, як ЕОД, відправник, одержувач, посередник, інформаційна система.

Основною вимогою законодавства до електронної комерції є дійсність документів: документ повинен бути «написаний», «підписаний» і «мати походження». Це означає, що електрон-ний документ повинен мати таку ж силу, як і його паперовий аналог. «Інформація не може обходити законність і не піддава-тися правовим нормам тільки тому, що вона існує у вигляді еле-ктронних повідомлень».

Вимоги до інформації деталізуються таким чином:

вимога про те, що інформація повинна бути записана, має силу в тому випадку, якщо вона доступна при кожному звертанні до неї;

вимога про те, що інформація повинна бути підписана, має силу в тому випадку, якщо ідентичність цього підпису може бути перевірена відповідними методами;

вимога про те, що інформація повинна вказувати своє походження, має силу в тому випадку, якщо її повноваження і цілісність можуть бути перевірені.

Інформація, яка відповідає перерахованим вище вимогам, може бути використана в судових процесах і має законність до-кумента, скріпленого підписом і печаткою.

В загальному випадку розвиток правового регулювання електронного бізнесу окремими країнами може проходити дво-ма шляхами. Перший означає тверду регламентованість більшості процесів і норм, другий - саморегулювання електрон-ної взаємодії самими учасниками. Так, сферами державної компетєнцїі в США є захист прав неповнолітніх при здійсненні інтернет-купівель, захист власників авторських прав, надання податкових пільг і звільнень. При цьому держава концентрується на /розв'язанні найважливіших питань конституційного й адміністративного права,