Україна спеціалізується також на виробництві сірчаної кисло-ти та соди. Виробництво сірчаної кислоти зосереджено переважно у центрах переробки фосфатів — у Сумах, Костянтинівці, Вінниці і Одесі. Крім того, її виготовляють у Горловці («Стирол»), Дніпро-дзержинську («Азот»), коксохімічних заводах Донбасу і Придні-пров'я. Содове виробництво переважно сконцентроване у Донбасі (Лисичанськ і Слов'янськ), який має великі запаси кухонної солі. Крупне виробництво соди є і на Кримському содовому заводі в місті

Червоноперекопську, який працює на солях Сиваських озер. Синте-тичні смоли і пластмаси виготовляються в районах зосередження покладів первинної сировини (вугілля) в Донбасі (Горлівка, Северо-донецьк, Донецьк, Рубіжне), у Придніпров'ї (Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя), в Черкасах, Одесі тощо.

Зважаючи на трудоресурсний чинник розвитку, хімічні волок-на виготовляють у великих містах — Києві, Чернігові, Черкасах, Житомирі, Сокалі (Львівської обл.). У великих містах, які мають науково-дослідні заклади, розвинена хіміко-фармацевтична проми-словість, її центрами є: Київ, Житомир, Харків, Полтава, Луганськ, Львів, Одеса. Найбільші підприємства гумово-азбестової промисло-вості — шинний завод у Дніпропетровську і Білоцерківський завод гумово-технічних виробів. Підприємства цієї галузі є також у Хар-кові, Києві, Запоріжжі, Одесі, Бердянську тощо. Основну частину лако-фарбової продукції виготовляють у Донбасі (Луганськ, До-нецьк) і Придніпров'ї (Дніпропетровськ, Кривий Ріг). Виробництво лаків і фарб є також у Києві, Харкові, Кременчуці, Львові, Бори-славі, Івано-Франківську, Одесі, Сімферополі.

В цілому хімічна промисловість набула розвитку в усіх еко-номічних районах України. Значного ступеню територіальної кон-центрації її підприємства набули у Донецькому, Придніпровському й Карпатському економічні районах. Найпотужнішим з них є До-нецький район (Луганська область з найбільшим у країні Лиси-чансько-Рубіжанським промисловим вузлом хімічної спеціалізації.)

На протязі достатньо довгого періоду хімічні галузі разом із промисловим виробництвом, пов'язаним з добуванням і обробкою деревини, об'єднувалися в один, лісохімічний комплекс. Враховую-чи те, що сировина для цієї галузі належить до складу живої приро-ди й цілеспрямовано вирощується людиною, як й інша продукція сільського господарства, в останній час вирощування та добування лісової сировини (лісове господарство та лісозаготівельне вироб-ництво) для галузей промисловості віднесено до аграрно-промислового комплексу, що з наукової точки зору є цілком обґрунтованим.

Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова проми-словість України є специфічним промисловим підкомплексом, який являє собою сукупність галузей і виробництв, підприємства котрих здійснюють заготівлю деревини, її комплексну механічну, хіміко-

механічну і хімічну обробку і переробку. В її галузевій структурі виділяють лісозаготівельну, целюлозно-паперову, лісохімічну, гідро-лізну промисловість, виробництво деревно-стружкових плит, кар-тонно-паперової тари, а також меблеву промисловість. Основними районами лісозаготівель є Карпатський (Івано-Франківська і Закар-патська області) і Поліський (Волинська, Житомирська, Київська, Чернігівська області). Традиційно там же розвинуто лісопильне ви-робництво, а також розміщуються і підприємства деревообробної промисловості. Виробництво меблів є галуззю спеціалізації у Закар-патській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях. З відходів лісової і деревообробної промисловості України виробляють дерев-ностружкові і деревноволокнисті плити (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Свалява, Дрогобич, Малин, Чернігів, Ко-вель, Сарни та ін.)

Целюлозно-паперова промисловість України об'єднує 25 ве-ликих підприємств, серед яких виділяються: Малинська і Дніпропет-ровська паперові фабрики, Понінківський паперовий комбінат, Хер-сонський целюлозно-паперовий та Ізмаїльський целюлозний заводи, Жидачівський картонно-паперовий комбінат, Корюківська фабрика технічного паперу.

Лісохімічна промисловість розташована у Києві, Коростені (Житомирська область), Великому Бичкові, Сваляві, Перечині (Івано-Франківська область).

Гідролізна промисловість представлена Верхньодніпровським гідролізно-фурфуроловим заводом, цех по виробництву гідролізних кормових дріжджів з нехарчової сировини на Бєлгород-Дністров-ській картонній фабриці. Функціонують Запорізький гідролізно-дріжджовий завод, Вознесенський (Миколаївська область), Вінниць-кий, Слов'янський (Донецька область), та Васильківський (Київська область) дріжджові заводи.

Концептуальні засади розвитку хімічної промисловості засно-вані на докорінному підвищенні технологічного рівня виробництв, зменшення їх екоємності на основі використання передових техно-логій та урахування світового досвіду, орієнтації хімічного комплек-су країни на виробництво продукції, стратегічно важливої для національної економіки у цілому — мінеральних добривах, хімічних засобах захисту рослин; хімічних матеріалах для легкої промисло-вості, принципово нових полімерних матеріалів із заданими власти-

востями для машинобудування, шинах та гумотехнічних виробах, лікарських засобах тощо.

Промисловому комплексу України належить головна роль у примноженні виробничого потенціалу України. Без докорінної зміни пріоритетів розвитку промисловості в напрямах забезпечення пріо-ритетів для високотехнологічних переробних та обробних галузей -виробників продукції кінцевого споживання у порівнянні з галузями сировинного характеру проблематичним є досягнення сталого еко-номічного зростання для всієї національної економіки.

Особливу роль при цьому повинно відігравати відродження виробництва розширеного асортименту товарів народного спожи-вання. Останнє зосереджено в різних галузях економіки України, причому в галузях важкої промисловості виробляється понад 40% всієї вартості товарів народного споживання. Серед них автотранс-портні засоби, побутова техніка, товари радіоелектронної промисло-вості та точного машинобудування, хіміко-фармацевтичні продукти, меблі, будівельні матеріали, скляно-фарфоро-фаянсові вироби тощо. Виготовлення широкого асортименту найбільш необхідних, жит-тєво-важливих товарів народного споживання продовольчої та не-продовольчої груп забезпечує агропромисловий комплекс держави.

11.3. Особливості розміщення і розвитку агропромислового комплексу України

В національній економіці України особливе місце займає сфе-ра агропромислового виробництва. Гармонійно сформовані чи не найсприятливішими в світі природно-економічними передумовами господарювання в далекому історичному минулому, сільськогоспо-дарський та переробний сектори суспільного виробництва були й залишаються провідними для нашої країни не тільки для забез-печення життєво-важливих потреб населення в харчових продуктах та товарах легкої промисловості, але й через високу конкуренто-спроможність національної продукції агропромислового сектора на ринках СНД й світу.

За роки інтенсивного розвитку промисловості на засадах індустріальної моделі в економічних формаціях з високими рівнями усуспільнення виробництва в аграрному секторі в Україні було

сформовано потужну територіальну соціально-економічну систему — багатогалузевий аграрно-промисловий комплекс (АПК). В остан-ньому у тісному зв'язку розвивалися виробництво засобів виробниц-тва для АПК, сільське господарство, харчова та переробна проми-словість, а також інфраструктурна сфера аграрно-промислового