Газова промисловість України орієнтується своїм розміщен-ням та розвитком на дев'ять нафтогазоносних областей, об'єднаних у три нафтогазоносні райони: Східний (охоплює Сумську, Полтав-ську, Харківську, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську і Черні-гівську області), Західний (Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області) та Південний (включає Запорізь-ку і Херсонську області, а також Автономну Республіку Крим). За-безпеченість споживання газу за рахунок власного видобутку в ос-танні роки становить близько 20%. Частка газу, якого не вистачає Україні, імпортується з Росії та Туркменистану. Перспективи роз-

витку газової промисловості України пов'язані з розширенням гео-лого-пошукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та прискоренням промислового освоєння відкритих родовищ. Поряд з цим слід широко впроваджувати новітні досягнення технологій і техніки, які дозволятимуть підвищити ефективність видобутку ре-сурсу.

Торф'яна промисловість, розміщена в основному у Поліській природно-географічній зоні для поліпшення забезпечення паливом районів місць зосередження цього виду ресурсів зберігає видобуток паливного торфу, однак повністю забезпечити потреби в ньому не-можливо через невеликі його запаси. На території України загальні геологічні запаси торфу становлять 2172,6 млн. т, у тому числі 1555,0 млн. т - придатні для виробництва палива, з яких балансові запаси становлять 724,7 млн. т. Ураховуючи радіоактивну забруд-неність багатьох торф'яних родовищ, запаси паливного торфу є ще більш обмеженими для використання у виробництві.

Розвиток і розміщення об'єктів електроенергетики залежить від енергетичних джерел, якими користуються підприємства галузі. Нині в Україні експлуатуються три типи генеруючих потужностей: теплові, гідроелектростанції (у т.ч. гідроакумулюючі) та атомні. Ве-ликі теплоелектростанції (ТЕЦ) розміщені в найбільших містах країни: Києві, Одесі, Харкові та інших. П'ять атомних станцій розміщені в Запорізькій, Київській, Миколаївській, Рівненській та Хмельницькій, областях. Основні гідроелектростанції знаходяться на Дніпрі (Київська ГЕС і ГАЕС) — в Київській області, Канівська ГЕС — в Черкаській, Кременчуцька — в Полтавській, Дніпродзер-жинська — в Дніпропетровській, Каховська — в Херсонській облас-ті та Дніпрогес — в Запорізькій області. Будується Дністровська ГЕС та ГАЕС — у Львівській області.

Металургійний комплекс України представлено підприєм-ствами чорної та кольорової металургії. Металургія є галуззю спеці-алізації нашої країни в територіальному поділі праці країн СНД, Європи та на світовій арені. Чорній металургії належить одне із провідних місць у сучасній економіці України. За даними 2000 року, на її частку припадало 27,3% вартості продукції основних галузей промисловості країни. Великий вплив має чорна металургія на роз-виток і розміщення машинобудування, хімічної промисловості, енергетики. В металургії значно розвинене комбінування виробниц-

тва, на її відходах працюють виробництво будівельних матеріалів, мінеральних добрив тощо. Металургія є потужним фактором фор-мування територіальних промислових комплексів. В місцях розміщення її основних підприємств зосереджується важке машино-будування, коксохімія, хімія, виробництво вогнетривких матеріалів, формуються крупні транспортні вузли. Розвитком і розміщенням металургія орієнтується на схід України, де сформувалися унікальні природні умови для розвитку цього комплексу. Тут знаходяться найкрупніші, що мають світове значення, паливно-сировинні бази чорної металургії — Донецький кам'яновугільний, з коксівними марками вугілля, Криворізький залізорудний і Придніпровський марганцеворудний басейни, значні поклади вапняків, доломітів, во-гнетривких глин. Залізорудна база чорної металургії України пред-ставлена Криворізьким і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами. В Україні із рідкісних металів, які вико-ристовуються в чорній металургії як легуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родовища титану (у Житомирській області) та хрому. Головні родовища нерудної сировини (вогнупорів та флюсів тощо), яка використовується в металургії, знаходяться в Донбасі і в Автономній Республіці Крим. Нині в Україні нарахо-вується 50 основних підприємств чорної металургії, у складі яких 14 металургійних комбінатів і заводів, 3 феросплавних заводи, 16 кок-сохімзаводів, 6 трубних заводів, 8 гірничозбагачувальних комбінатів і три основних заводи металоконструкцій. Найбільшими мета-лургійними комбінатами України, потужність яких становить 5 млн. т і більше металу за рік, є «Азовсталь», «Запоріжсталь» та «Криво-ріжсталь». Головним виробником коксу є Донецький металургійний підрайон. Він дає більше половини всього його випуску в країні. Практично весь металургійний комплекс України зосереджений в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях, де сформувався один з найбільших металургійних районів світу.

На території цього району з урахуванням умов і особливостей розвитку і розміщення галузей комплексу, виділяється три мета-лургійних підрайони. Придніпровський металургійний підрайон розташований вздовж правого і лівого берегів Дніпра — від Кре-менчука до півдня Дніпропетровської і Запорізької областей. За своїм значенням цей підрайон є найбільшим виробником сталі і прокату. Донецький металургійний підрайон охоплює металургійні

підприємства Донецької і Луганської областей. Це основний підрайон по виробництву коксу і чавуну. Приазовський мета-лургійний підрайон включає дві території: місто Маріуполь з його двома металургійними комбінатами — «Азовсталь» та ім. Ілліча, коксохімзаводом, а також північну і східну частини Керченського півострова. Незважаючи на загальну економічну кризу в країні й у галузі зокрема, металургія є основним постачальником валютних надходжень у державу. Вартість експортної продукції чорної мета-лургії України сягала в окремі роки 3 млрд. доларів. її доля в загаль-ному експорті трималась на рівні понад 40%. Більша частина мета-лопродукції України експортується в