Усі підвалини є в країні для розвитку морського і річкового суднобудування. Головним чинником розміщення їх є орієнтація на морське узбережжя та внутрішні магістральні водні шляхи. Основ-ним центром морського суднобудування є Миколаїв, де працюють З суднобудівні заводи, другим центром є Херсон, в якому на двох суднобудівних заводах випускають різні типи океанських і морських суден, доки до морських портів і портові крани. У Керчі випускають танкери, у Києві — морські траулери. Судноремонт і виробництво невеликих морських суден є в Одесі, Іллічевську та Маріуполі.

Автомобілебудування України випускає великовантажні (Кременчук), легкові (у Запоріжжі, Сімферополі, Києві, Одесі, Хер-соні, у с Бортничі Київської області, в Чернігові, Кременчуці тощо) автомобілі популярних марок "Таврія", "Славута", '"Волга", "DAEWOO", "Лада", мікроавтобуси "Газель", "IVECO". В Луцьку налагоджено виробництво легкових автомобілів для сільської міс-цевості. Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Автомобільна промисловість кооперується з заводами, які випуска-ють двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Пол-тава, Херсон, Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрооблад-нання (Херсон, Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чер-нігів).

Літакобудування України є однією з найперспективніших га-лузей економіки. Його розміщення орієнтується на науково-дослідну базу та висококваліфіковані кадри. Центрами авіаційної промисло-вості є Київ і Харків, найбільші наукові і промислові центри Украї-ни. Тут виробляють пасажирські і транспортні літаки, які мають за-гальносвітове визначення і є конкурентоспроможними на ринку Європи і світу.

У зв'язку з розпадом економічних зв'язків з постачальниками внутрішньоміського транспорту, в останнє десятиріччя в Україні налагоджується власне виробництво тролейбусів (Київ і Дніпропет-ровськ). В країні також є заводи з виробництва індивідуального транспорту для населення — мотоциклів (Київ), мопедів (Львів), велосипедів (Харків, Чернігів).

Сільськогосподарське машинобудування орієнтується своїм розміщенням в основному на райони виробництва відповідної сільськогосподарської продукції. Найпотужнішими центрами сільсь-когосподарського машинобудування є Харків (мотори для са-мохідних комбайнів), Одеса (тракторні плуги), Кіровоград (сівалки), Дніпропетровськ і Тернопіль (бурякозбиральні комбайни), Херсон (кукурудзозбиральні комбайни, створюється виробництво зернозби-ральних), Бердянськ (жниварки), Львів (хімсільгоспмашини). Об-ладнання для кормовиробництва і тваринництва, інші сільгосп-машини виробляють у Бердянську, Ніжині, Умані, Ковелі, Коломиї та Білій Церкві, Києві.

Трудомісткі галузі точного машинобудування орієнтуються на великі міста, наявність науково-дослідної бази і кваліфікованих

кадрів. Найбільшими центрами електронної та радіотехнічної про-мисловості є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Львів, Вінниця, Чернівці, Київ, Сімферополь, Сміла, Суми, Одеса. Виробництво приладів та інструментів має помітне експортне зна-чення. Основним ринком збуту є країни СНД.

Машинобудування України в змозі забезпечити технікою та обладнанням більшість галузей національної економіки. Так, облад-нання для хімічної промисловості виробляють у Києві, Сумах, Пол-таві, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Павлограді, Фастові, Львові, Дрогобичі, Горлівці, Констянтинівці. Центрами виробництва обладнання для харчової промисловості є Київ, Харків, Одеса, Дніп-ропетровськ, Запоріжжя, Мелітополь, Миколаїв, Херсон, Кірово-град, Донецьк, Луганськ; легкої промисловості — Харків, Херсон, Київ, Полтава, Черкаси, Одеса, Львів, Чернігів, Прилуки, Суми.

Концептуальні засади промислової політики уряду в галузі машинобудування передбачають випереджаючий розвиток науко-містких і високотехнологічних галузей і виробництв, де Україна вже має або може мати значні технічні, технологічні та наукові доробки (авіаційної, ракетно-космічної, суднобудівної, мікроелектронної та радіоелектронної, виробництва засобів зв'язку та телекомунікацій, електротехнічної та військової промисловості). Передбачається та-кож зростання обсягів виробництва і впровадження машин, устатку-вання, приладів, апаратів та механізмів, які забезпечують економію сировини, палива та електроенергії у процесі їх видобутку, перероб-ки і використання. Для зменшення імпортної залежності економіки необхідним є збільшення виробництва вітчизняного обладнання і техніки для модернізації теплових і гідравлічних електростанцій, сучасної залізничної, медичної та побутової техніки; сільськогоспо-дарської техніки (тракторів, зернозбиральних комбайнів, кормо- та бурякозбиральної техніки), автомобілів тощо.

Хімічний комплекс відзначається особливостями технологіч-ного циклу, в яких, на відміну від інших галузей, основу складають процеси хімічних реакцій. Розміщення хімічної промисловості має свої особливості у зв'язку з тим, що на нього впливають такі чинни-ки:

Екологічний чинник. Хімічна промисловість є одним з основ-них джерел техногенної небезпеки й забруднювачів навколишнього середовища.

Невисока трудомісткість, її підприємства можна розміс-тити у слабо заселених районах. Винятком є виробництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість.

Споживчий чинник визначає в основному розміщення підприємств основної хімії (виробництва мінеральних добрив, крім калійних, сірчаної кислоти тощо), та виробництв, що переробляють напівфабрикати хімії органічного синтезу (виробництво хімічних волокон, гумово-технічні вироби тощо).

У міжнародному поділі праці наша країна займає одне з провідних місць у галузі хімічних виробництв, володіючи потужною сировинною базою для хімічної промисловості. В надрах України є запаси майже всіх видів мінеральної хімічної сировини: вугілля, природного газу, нафти, сірки, карбонатної сировини, кухонної і калійної солей, титанових руд тощо. Хімічний комплекс використо-вує в значних обсягах як сировину, так і промислові відходи. Вони створюються у значних обсягах в деяких галузях промисловості (перш за все, в чорній та кольоровій металургії, нафтопереробці, те-пловій електроенерегетиці, лісовій промисловості тощо).

Враховуючи промислово-аграрну спеціалізацію національної економіки, однією з провідних підгалузей хімічної промисловості України є виробництво мінеральних добрив. Підприємства, які виго-товляють азотні добрива, розміщують поблизу крупних кок-сохімічних заводів у Донбасі і Придніпров'ї (Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Горлівка тощо), а також на трасах газопроводів в рай-онах інтенсивного розвитку сільського господарства (Лисичанськ, Черкаси, Рівне) і в припортовому районі Одеси. Виробництво фос-форних добрив, як правило, тяжіє до районів їх споживання. їх виго-товляють у Сумах, Вінниці, Костянтинівці і Одесі, Маріуполі. Ви-робництво калійних добрив