Після Кемп-Девидської угоди виробництво озброєнь скоро-тилось втричі. Виникла проблема зайнятості. Вирішуючи її, багато висококваліфікованих фахівців відкривали свої невеликі ін-новаційні фірми, які на високому рівні виконували науково-технічні розробки в галузі побутової техніки.

Окрім того, 90-ті роки характеризувались високою хвилею емігрантів з країн колишнього СРСР (понад 600 тис. чоловік), 10% з яких складали вчені та інженери. Саме зростання еміграції прискорило рішення уряду про створення біля Тель-Авіву най-потужнішого в Ізраїлі технопарку Кир'ят-Вайцман, щоб забезпе-чити необхідні умови для творчої роботи вчених. Він був засно-ваний Із 1992 р. (з більш як 40 зареєстрованими інноваційними структурами) і з часом повинен скласти конкуренцію таким відо-мим науково-технологічним паркам, як Силіконова долина в Ка-ліфорнії та 128-та Магістраль в Бостоні. Всього в Ізраїлі в технопаркових структурах задіяно понад 1800 фірм, де державою створені оптимальні умови праці для науковців.

Увага уряду до науки, освіти мала свої результати. Так, темпи приросту обсягів виробництва в 1995 році склали 7,1%. Безробіття за 4 роки знизилось на 6,3%. Враховуючи, що ринок технологій в Ізраїлі достатньо насичений, понад 70% розробле-них високих технологій експортується. Експорт технологій що-річно зростає на 9 млрд. дол. Це сприяє притоку зарубіжних ін-вестицій. Акції ізраїльських підприємств котуються на Нью-Йоркській фондовій біржі: в 1995 році об'єм продажу акцій 80-ти фірм склав 565 мли. дол., що вивело державу на друге місце після Канади серед зарубіжних країн [231].

У Великобританії початок реформ бере відлік після наф-тової кризи 1973 р. Було вирішено послабити державне регулю-вання, що мало метою зменшити витрати на утримання держав-ного апарату (складали 42% бюджетних витрат), скорочення бю-джетного дефіциту, підвищення ефективності роботи державного сектора економіки. З метою вирішення таких проблем, як стиму-лювання інвестицій, конкурентоспроможності і інноваційної дія-льності, було вирішено взяти курс на роздержавлення майна.

Науково-дослідні установи Великобританії орієнтувалися в своїй діяльності на можливості отримання бюджетного фінансу-вання проектів, а не на потреби ринку. Наукові дослідження в промисловості стимулювалися через окремі субсидії. Недоскона-ла патентна система стримувала розвиток малого інноваційного бізнесу, оскільки всі патенти на винаходи, зроблені працівника-ми, корпорації, були власністю корпорації. Крім цього, високі терміни амортизації інтелектуальної власності (капітальні витра-ти по патентах списувались через 17 років, а по ноу-хау - через 6 років) теж гальмували інноваційну активність.

З метою стимулювання розвитку інноваційної діяльності урядом була прийнята широка програма приватизації підпри-ємств промисловості і науково-дослідних організацій. Процес приватизації останніх проходив найбільш важко, оскільки їх ді-яльність концентрувалась на початкових етапах інноваційного процесу і була пов'язана з перетворенням наукових ідей в нові види товарної продукції або нові перспективні технології. Най-більша увага приділялася приватизації так званих "біляринкових" досліджень (nearmarket research), тобто досліджень з очіку-ваним комерційним результатом.

Об'єктом приватизації стали і посередницькі інноваційні центри. Так, була приватизована Британська технологічна група (БТГ), котра володіла всіма ліцензіями на зроблені в державно-му секторі винаходи. Вона здійснювала на комерційних засадах фінансування інноваційних проектів, патентувала за кордоном винаходи британських науковців і захищала в країні зарубіжну інтелектуальну власність.

З метою збереження інноваційного потенціалу даної компа-нії (а вона була високорентабельною установою, яка за 9 років свого існування привнесла в бюджет країни 17,8 мли. ф. ст. ди-відендів) на державному рівні вирішили, що вона буде продана консорціуму інституціональних інвесторів, кожен з яких не може придбати більше як 15% акцій. Британський уряд залишив за со-бою на п'ять років "золоту акцію", що надавало можливість втручатися в діяльність нових власників і накладати "вето" на деякі їх рішення [20]. БТГ була придбана за 28 мли. ф. ст. фінансовою групою з 10 інституціональних інвесторів па чолі з пенсійним фондом компанії «Брітіш Коул», до складу якої увійшов і трудовий колектив БТГ.

Аналіз результатів приватизації науково-дослідних інститу-тів, інноваційних центрів, наукомістких підприємств у Великоб-ританії дозволяє зробити висновок про формування нового середовища підприємницької діяльності. На приватизованих підпри-ємствах пожвавилась активність в пошуках інших інноваційних І стратегій, що не завжди було позитивним. Зіткнення інтересів нових власників і трудових колективів, різних груп акціонерів здійснювало суттєвий вплив на прийняття рішень. Це пов'язувалось перш за все з високим ступенем ризику при вирішенні пи-тань інвестування в інноваційну сферу.

До негативних наслідків приватизації науково-дослідних інститутів належали такі: порушення безпосередніх зв'язків між фундаментальними і прикладними науково-дослідними роботами; відмова від перспективних з наукової точки зору проектів в разі їх низької комерційної привабливості; послаблення формальних і неформальних контактів в колективі дослідників.

Саме з цих причин при проведенні приватизації в іннова-ційній сфері необхідно /детально прогнозувати можливі наслідки з метою збереження цілісності наукових програм, а також колек-тивів дослідників.

Внаслідок приватизації підприємства переходять з держав-ного сектора економіки в недержавний - колективний або прива-тний. Розраховувати на великі прибутки вони можуть тільки то-ді, коли випереджують конкурентів в результатах наукових до-сліджень або в освоєнні досягнень науково-технічного прогресу. В умовах відсутності державної підтримки це досить важко, оскільки ризиковий характер інноваційної діяльності потребує компенсації через достатні інвестиції в даний вид діяльності. Активна інноваційна стратегія приватних підприємств, і в першу чергу