Найбільш поширеним заходом щодо підтримки інновацій-ної діяльності фірм є державна або регіональна інвестиційна по-літика (тобто фінансова підтримка). Саме її більш за все потре-бують підприємства науково - інноваційного профілю, оскільки невизначеність результатів досліджень та високі витрати на їх проведення створюють неможливість функціонування без дер-жавної підтримки.

Дійсно, досвід багатьох країн світу, що досягли великих успіхів в інноваційній діяльності, свідчить про значущість розум-ної і активної інвестиційної політики держави. Так, детальне дослідження «економічного чуда» в Південно-Східній Азії дово-дить, що інвестиції в основний капітал забезпечили економічне зростання в розмірі від однієї третини до половини досягнутих темпів росту. Приблизно такий же внесок зроблений за рахунок людського капіталу та ефективності розміщення інвестицій [З, с.224].

В Звіті Світового банку реконструкції та розвитку дове-дено, що наслідками ефективної моделі інвестиційної діяльності пояснюється не більш як 20% досягнутих темпів зростання [237]. Це свідчить, що за рахунок інвестиційного буму досягнуто тільки близько 1% з 6% середніх темпів росту «нових індустріальних країн». Тобто важливим є не тільки розмір державних інвести-цій, але також якість та ефективність їх розміщення: наскільки вони доповнюють приватні інвестиції та створюють сприятливе середовище для інвестування.

Між державними та приватними інвестиціями може бути і позитивний або негативний взаємозв'язок. При негативному зв'язку державні інвестиції звичайно підмінюють приватні, тобто збільшення державних капітальних витрат на один долар призводить до зниження приватних витрат на один долар (ефект витис-кання) [3, с.230]. Цей ефект виникає тоді, коли держава спрямо-вує свої кошти на фінансування проектів, що є привабливими також і для приватних інвесторів. Позитивний взаємозв'язок ви-никає тоді, коли бюджетні кошти спрямовуються на проекти сус-пільного характеру, що не є вигідними для приватного бізнесу: галузі соціальної сфери (охорона здоров'я, освіта, житлове бу-дівництво), наука та інноваційна діяльність, охорона довкілля, інфраструктура (дорожнє будівництво, зв'язок тощо).

Державне фінансування інноваційної діяльності може здійснюватись в двох формах:

1) у вигляді дотаційного фінансування (в Україні - фінан-сування фундаментальних досліджень в академічних установах, фінансування інноваційної діяльності в сфері державної безпеки тощо);

2) фінансування через участь в міжнародних, державних та регіональних програмах (так зване програмно-цільове фінансу-вання).

Останнє надзвичайно розповсюджене в розвинених країнах американського континенту - США та Канаді, де діють програми підтримки малого інноваційного бізнесу по багатьох напрямах. В Канаді затверджено програму розвитку стратегічних технологій, що передбачає фінансування в галузі інформаційних технологій, нових промислових матеріалів і біотехнології. Крім неї діє довго-строкова програма допомоги в промислових дослідженнях, участь в якій приймають 60 регіональних технологічних центрів, більш як 250 місцевих відділень, лабораторій, інститутів та уні-верситетів. В межах цієї програми щорічно розв'язується 30-40 тис. технічних проблем, фінансується біля 6 тис. проектів. Основна частина державних субсидій перерозподіляється через Національну раду з досліджень [121].

В 1994 р. Рада Європи та Європейський парламент прийня-ли Четверту рамочну програму ЄЄ в галузі досліджень та техно-логічного розвитку, що скерована на створення загальноєвропей-ської технологічної інфраструктури [237]. Бюджет даної програ-ми затверджено в розмірі 13,1 млрд. ЕКЮ (разом із збільшен-ням на 800 мли. ЕКЮ для підтримки нових членів - Австрії, Фінляндії, Швеції). Дані кошти заплановано витратити на науково - інноваційну діяльність па напрямами, представленими в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. – Стратегія фінансування науково-інноваційної діяльності згідно Четвертої рамочної програми ЄС, млн. ЕКЮ [237]

№ | Напрям фінансування | Сума

1 | Дослідження, технологічні розробки та демонстраційні програми | 11421

В т.ч.: Інформаційні технології | 2035

Графічні технології | 898

Розвиток комунікаційних технологій та послуг | 671

Нові промислові матеріали | 1722

Стандарти, метрологія, тестування | 184

Навколишнє середовище та клімат | 566,5

Наука та технологія моря | 243

Біотехнологія | 588

Біомедицина та охорона здоров’я | 358

Сільське господарство та рибальство | 646,5

Неядерна енергетика | 1030

Безпека ядерного розпаду | 170,5

Контроль термоядерної реакції | 846

Транспорт | 265

Цільові соціально-економічні дослідження | 112

Об’єднаний дослідницький центр ЄС | 1094,5

2 | Кооперування з іншими країнами і міжнародними організаціями | 575

3 | Розповсюдження та узгодження результатів | 312

4 | Підготовка та мобільність дослідників | 792

Всього: | 13100

Ця програма дає можливість дослідникам з країн СНД прийняти участь в загальноєвропейських заходах щодо дослід-жень та технологічного розвитку через підпрограму «ІНКО-КОПЕРНІКУС». На фінансування участі дослідників з країн СНД та їх партнерів по спільних розробках з ЄС в 1997-98 рр. виділено 209 млн. ЕКЮ, з них безпосередньо на стабілізацію і підготовку науково-дослідницького потенціалу країн Центральної та Східної Європи - 50 млн. ЕКЮ.

Спеціально для країн СНД з метою розвитку гармонійних та надійних економічних та політичних стосунків між науковця-ми СНД та ЄС, а також для фінансування наукових робіт в га-лузі конверсії, охорони довкілля, біотехнологій розроблено про-граму ТАСIS. Ця програма передбачає обмін підприємств-партнерів своїми ноу-хау з метою поєднання досвіду науковців країн з ринковою економікою та професійних знань фахівців з СІІД. Протягом 1991-95 рр. з бюджету ЄС країнам-партнерам через ТАСІS на беззворотніх засадах було надано 2253 млн. ЕКЮ.

З цих коштів Україна отримала 170,93 млн. ЕКЮ [121]. Це надзвичайно невеликі суми відносно існуючих потреб для ре-формування інноваційної діяльності в Україні. В умовах реаль-ного бюджетного дефіциту і постійного скорочення асигнувань в науково-інноваційну сферу участь в міжнародних програмах фі-нансування слід вважати одним з найбільш потужних невикорис-таних резервів. Щодо факторів, які спричинили таку пасивність українських науково-інноваційних структур в даному заході, слід в першу чергу зазначити несвоєчасну інформованість