Таким чином, крім вирішення проблем забезпечення інно-ваційної сфери фінансовими ресурсами, держава повинна побу-дувати інноваційну інфраструктуру на різних рівнях - держав-ному, регіональному, локальних. Це передбачає створення різно-манітних консалтингових та інженірінгових фірм, інноваційних та бізнес-центрів, венчурних фондів, бізнес-інкубаторів, технопарків або технополісів, вільних економічних зон тощо, а також прийняття відповідних законодавчих актів, що регулюють інно-ваційну діяльність на різних рівнях. Основною причиною відсут-ності ефективної інноваційної діяльності в Україні слід вважати саме відсутність відповідного законодавства. Адже ще й досі не прийнято Закон про інноваційну діяльність, відсутні положення про регіональні фонди підтримки інноваційного підприємництва, недосконала амортизаційна політика.

В усіх розвинених країнах світу ефективним стимулом при-скорення інноваційних змін в основних фондах є амортизаційна політика. Впровадження прискореної амортизації, збільшуючи швидкість обороту основного капіталу, дає можливість підприєм-ствам отримати більшу масу прибутку. Створюється додаткове джерело фінансування інноваційної діяльності підприємства у вигляді додаткових грошових потоків ~ власних коштів підпри-ємства. Законодавством Японії для стимулювання впровадження високотехнологічного та екологічно безпечного обладнання дозволяється в перший рік його експлуатації амортизувати 50% його вартості [171]. Крім того, для малих та середніх підприємств введено пільговий режим амортизації очисного обладнання: в перші три роки вони можуть амортизувати по 30% його вартості. В США строки амортизації науково-дослідного обладнання були скорочені до 3 років, іншого обладнання - до 5 років. Було здійснено також перехід до можливості нерівномірного списання вартості основного капіталу новим компаніям протягом п'яти ро-ків за їх вибором - чи нерівними частками, чи навіть впродовж першого року, що давало їм можливість маневру в процесі становлення [10].

В Україні амортизаційні відрахування відіграють значну роль в формуванні власних джерел відтворення основного капі-талу (будь то через фонд розвитку підприємства, або безпосеред-ньо через прибуток). Необхідно, однак, якомога швидше провес-ти необхідні зміни в амортизаційній політиці держави. Непроду-маність рішень уряду щодо нарахування амортизації з коефіцієн-тами 0,7, а пізніше - 0,6 зробили амортизаційну політику згуб-ною для науково-технічного розвитку підприємств. Законом про оподаткування прибутку (ст. 8) заборонено вилучати амортиза-ційні відрахування в держбюджет. Фактично ж впровадження коригуючих коефіцієнтів вилучало частину амортизації підпри-ємств на користь бюджету. Крім того, незрозумілим з економіч-ної точки зору: прийняття за базу для нарахування амортизації залишкової, а не первісної вартості. Амортизація вирішує про-блему накопичення і повернення підприємству коштів, що були витрачені на придбання основних фондів. Нарахування аморти-зації від залишкової вартості розтягає амортизаційний період і протидіє швидкому обертанню коштів підприємства. Запровад-ження ж пільгової амортизаційної політики стосовно певних груп обладнання є нагальною проблемою. Особливо це стосується ак-тивної частини основних фондів.

Податком політика провідних країн світу теж передбачає певні пільги стосовно оподаткування інноваційних підприємств. Так, прийняті пільги щодо податку па прибуток з урахуванням їх галузевої диференціації, чіткої цільової спрямованості та гнуч-кості залежно від цілей та завдань державної інноваційної полі-тики. Ці пільги носять обов'язковий характер і не залежать від суб'єктивних рішень чиновників.

Законодавством про оподаткування прибутку в Україні пе-редбачена п'ятдесятивідсоткова пільга при оподаткуванні прибут-ку від продажу інноваційного продукту, однак вона не діє до мо-менту прийняття Закону «Про інноваційну діяльність». Меха-нізм надання даної пільги не сформований і потребує доопрацювання, але не інтегруючи з ним, послабляють його конкурентоспро-можність, технології формування масової свідомості, адаптація яких до впливу викликає необхідність регулярного відновлення форм останнього. Без одержання оновлених версій таких техно-логій (вони з'являються спочатку в лідера, а потім тиражуються в інших країнах) масова свідомість суспільств, що використовують їх, почне виходити з-під контролю держави. Перераховані технології через свою найбільшу продуктивність стали пануючими. Виникнення метатехнологій робить техно-логічний розрив між більш-менш розвинутими країнами в принципі нездоланним, що виключає для останніх можливість успіху в гло-бальній конкуренції.

Для Росії, констатує М.Делягін, проблеми виходу з "пастки гло-балізації" збільшуються позамежовим рівнем монополізації і регіональної диференціації, а також холодним кліматом. У силу цих та інших причин вітчизняне виробництво і робоча сила будуть кон-курентоспроможні тільки при високій складності і кваліфікації. Росія може вижити, тільки будучи розумною і вирішуючи складні пробле-ми. Натиск на простої означає загибель.

Л.Бляхман і М.Кротів, професори Санкт-Петербургського держуніверситету, у статті “Глобалізаційний вимір реформи і завдання промис-лової політики” відзначають, що сьогодні вже немає ніяких сумнівів у тому, що псевдоринкова економіка, яка утвердилася в Росії в ре-зультаті реалізації обраної реформаційної моделі, відсунула нашу країну на узбіччя глобалізованої світової держави. Згідно з прогно-зом ЦРУ, до 2025 р. відставання Росії не тільки від західних країн, але й від Китаю, Бразилії, Мексики й інших подібного рівня розвит-ку держав стане незворотним; Євразія перетвориться в чисто гео-графічний феномен, де Росія не буде відігравати провідної ролі. Щоб цей прогноз не збувся, необхідна зміна реформаційного курсу, у тому числі проведення активної промислової політики з натиском на пере-творення підприємств на основі кращих напрацювань сучасної світо-вої економічної думки. Дане положення повною мірою відноситься і до України, що веде подібну з Росією економічну політику.

Колишній канцлер ФРН Хельмут Шмідт сформулював завдання на-уки і виробництва в такий спосіб: "...промисловості варто робити про-дукти і вироби, виробництво яких для інших недоступне і не буде дос-тупним протягом найближчих 10 років. Це означає, що необхідно праг-нути