Зростаючий вплив нововведень на розвиток економіки і бізнесу вже стали усвідомлювати більшість господарських керівників і під-приємців України. Тільки з інноваціями сьогодні пов'язуються най-більші успіхи в бізнесі і підприємництві, а тому необхідно вивчати і застосовувати сучасні методи і форми інноваційного менеджменту.

У рамках інноваційної теорії розробляються і практичні рекомен-дації з подолання затяжної економічної депресії. Найбільш надійний засіб, з погляду розглянутої концепції, — масове здійснення базис-них інновацій. Засоби для цього можуть бути різними:*

пасивне чекання "природного" закінчення депресії (Г.Менш),*

штучне стимулювання інновацій (Х.Фрімен),*

здійснення інституційних змін.

Це може відбуватися з метою не тільки прискорення виходу з кризи, а й недопущення поглиблення кризи для того, щоб забезпечи-ти економіці можливість самій використовувати стимулюючу роль депресії для активізації інноваційної діяльності (А.Кляйнкнехт). Варто підкреслити, що всі положення сучасної теорії інновацій відносяться до ринкової економіки, тобто обов'язковою умовою дії механізму інновацій є наявність ринкового середовища. Тільки в такому середовищі можливий природний процес виникнення і поши-рення економічно ефективних інновацій [2].

При цьому необхідно відзначити складність проведення дослід-жень у розглянутій галузі, тому що поки ще недостатній досвід іннова-ційної діяльності вітчизняних промислових підприємств в умовах рин-кових відносин. Тому сьогодні вкрай важливо, вивчаючи і використову-ючи досвід країн з розвинутою ринковою економікою, розробляти влас-ні науково-практичні рекомендації для організації менеджменту інно-ваційною діяльністю в окремій організації й економіці країни в цілому.

1.3. Іноземний досвід державного регулювання

інноваційних процесів.

Розглядаючи питання інноваційної діяльності тісно пов'язаної зі світовим НТП, було б помилкою упустити з поля зору світовий дос-від, накопичений людством у цій галузі.

Безумовними лідерами у виробництві світової наукової продукції є США і Японія. Вважається, що приблизно 80% усіх світових інно-вацій створюється в США. Витрати США на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) перевищують витрати Англії, Франції, ФРН та Італії разом узятих і складають більше поло-вини витрат на НДДКР усього капіталістичного світу.

Другою світовою державою, що здійснює величезні витрати на новації, є Японія. За цими витратами на душу населення Японія зна-ходиться на одному рівні зі США.

Така увага до НДДКР привела до того, що в США продається 90% нових товарів і тільки 10% старих, що надійшли на ринок більше як 5 років тому.

Успіхи країни сонця, що сходить, також загальновідомі. Якщо рані-ше Японія багато інновацій запозичала в Заходу і СРСР, то в даний час є чому повчитися й у Японії, що вийшла на перше місце у світі з ви-робництва суден, автомобілів, тракторів, роботів й іншої техніки.

США дотримуються децентралізованої політики в галузі управлін-ня НДДКР, хоча й існує на федеральному рівні досить складний апарат державного стимулювання науки і науково-технічних розробок.

Основними підрозділами апарату президента є управління політикою в галузі науки і техніки, функцією якого є формування на-укової політики уряду, консультування інших органів уряду і підго-товка для президента рекомендацій з розвитку науки і техніки в краї-ні. Очолює це управління радник президента з науки і техніки.

При президенті також існує Науково-технічний комітет, що роз-глядає питання розвитку науки, техніки, освіти і є консультативним органом.

Головну роль у виробленні і реалізації державної наукової політи-ки покликаний відігравати Національний науковий фонд, створений у 1950 р. для стимулювання фундаментальних наукових досліджень.

Фонд фінансує і курирує урядові програми фундаментального і прикладного характеру, розроблювані вузами, іншими науковими центрами, основними з яких є НАСА — агентство з дослідження космічного простору, Смітсонський інститут, Аргонська національна лабораторія, Лос-Аламоська наукова лабораторія й ін.

Напівурядовою вважається Американська Академія наук, що є консультантом уряду і проводить експертизу різних наукових проектів.

Основними виконавцями НДДКР у США є приватний сектор еко-номіки (виробництво) і вузи (85% загального обсягу).

Співробітництво вузів і фірм виявляється усе тісніше й у різних формах. Так, корпорація ІБМ уже наприкінці 80-х років мала зв'язки з 180 вузами країни. Ці зв'язки відбуваються прямо, через центри но-вовведень, дослідницькі організації, творчі групи на чолі з винахід-ником, спільні дослідницькі центри і технопарки.

Інноваційна політика Японії (на відміну від США) чітко орієнто-вана на централізацію управління.

НДДКР у Японії займається приблизно 1 млн. чоловік. З них 57%— у приватних наукових організаціях, 32% — у вузах і 11% у державних НДІ. Проведені дослідження охоплюють як природничі та технічні науки, так і гуманітарні галузі знань.

Чільну роль у державному управлінні НДДКР відіграє апарат прем'єр-міністра.

Вищим органом управління є Рада з науки і техніки, при якій діє Наукова рада.

У Науковій раді представлені провідні вчені Японії, що визнача-ють основні наукові пріоритети країни.

У Раду з науки і техніки входять міністр фінансів, міністр освіти і міністр із питань економічного планування.

Раді підлегла Корпорація розвитку досліджень, завдання якої по-лягає у впровадженні досягнень науки у виробництво.

Впровадження здійснюється за допомогою спеціальних груп, що є аналогами американських внутрішніх венчурів.

Як і в США, деякі міністерства в Японії мають свої наукові ор-ганізації, Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості управляє 16-ма НДІ і центром "За чисту Японію".

Міністерству освіти підлеглі 74 НДІ і 21 державний університет. Крім цього, Міністерство курирує місцеві державні й приватні вузи.

Важливу роль в інноваційній діяльності відіграють технополіси і національний інститут розвитку досліджень, що фінансує великі на-укові проекти, виконувані приватними НДІ.

В галузі прогнозування НТП успішно працює Центр з розвитку комплексних досліджень. Базою для країни стала проведені центром розробка "Стратегія Японії в 21 столітті".

Великі Японські фірми мають власні НДІ, підтримувані урядом.

Помітну роль у формуванні тематики НДДКР відіграють об'єд-нання підприємців