У кількісному відношенні суспільний ТП характеризує можливості суспільства із залученням до суспільної праці населення різної статі і віку (чоловіків і жінок робочого, до робочого і після робочого віків). У якісному відношенні ТП суспільства – це його реальні можливості з реалізації через участь у суспільно корисній праці всього різноманіття особистих здібностей і якостей: знань, умінь і навичок, що здобуваються людьми в процесі виховання, підготовки до праці, безпосередньої трудової діяльності, перенавчання і підвищення кваліфікації. Він є похідним від рівня розвитку продуктивних сил і стану здоров’я населення, від змісту загальної і фахової освіти, професійної підготовки, морального виховання, що відбивають цілі, кінцеву спрямованість і соціально-економічні умови формування особистості.

Дослідження, проведені вітчизняними економістами, показали, що основним об’ємним показником ТП може виступати тільки людиногодина. Він має стабільність і допустимість до застосування у всіх економічних розрахунках на будь-якому рівні.

Величина ТП стосовно підприємства визначається за формулою:

(1.1)

або

(1.2)

де Фп – сукупний потенційний фонд робочого часу підприємства, год.;

Фк – календарний фонд, год;

Тн.п. – сумарні резервостворюючі неявки і перерви, год.;

Ч – чисельність працюючих

Д – кількість днів роботи в періоді;

Тзм. – тривалість робочого дня, зміни, год..

У загальному вигляді величину ТП суспільства (регіону) можна виразити формулою:

(1.3)

де Фп.заг. – потенційний фонд робочого часу суспільства, год.;

– чисельність населення за групами, здатного брати участь у суспільному виробництві (і=1, 2, …, m); m – число груп населення;

Тр – законодавчо установлена величина часу робіт із груп упродовж календарного періоду (рік, квартал, місяць). Обчислюється як добуток робочого дня в годинах [].

Вченими Інституту регіональних досліджень НАН України вже всередині 90-х років була запропонована схема обчислення ТП регіону:

(1.4)

де і – індекс професій, число яких в регіоні може бути n;

j – індекс рівнів кваліфікації від 1 до т;

аіj – ТП працівника j-го рівня кваліфікації;

– потенціал регіону.

Як бачимо, дане рівняння базується на професійно-кваліфікаційній компоненті ТП. Від інших подібних рівнянь воно вигідно відрізняється тим, що в ньому ТП території потрактовано як якісно нову величину, а не просту суму потенціалів одиничних його носіїв. Отже, це рівняння певною мірою відповідає принципові комплексності при обчисленні ТП [].

Таким чином, виходячи з вище викладеного, можна сказати, трудовий потенціал людини є частиною її потенціалу як особистості, тобто стосовно індивідуума ТП – це частина потенціалу людини, що формується на основі природних даних (здібностей), освіти, виховання і життєвого досвіду.

Трудовий потенціал – це інтегральна сукупність можливостей населення здійснювати трудову, у тому числі підприємницьку, інноваційну діяльність суб’єктів. Трудовий потенціал є найціннішим ресурсом суспільства, який потрібно зберігати і примножувати для формування нації, отримання гідного місця в економічному, політичному, духовному житті європейських держав.

ТП узагальнює кількісно-якісні властивості людини праці, його стан визначає продуктивні потужності території, поступальний розвиток, конкурентоспроможність і соціально-економічне місце серед регіонів. Розрізняють ТП окремої людини, підприємства, території, суспільства. ТП складається з багатих компонентів, головними з яких є здоров’я, освіта, професіоналізм, моральність, мотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часу та ін.

1.2 Фактори, що впливають на ефективність функціонування трудового потенціалу

Усебічність проблем забезпечення розвитку трудового потенціалу України зумовила пошук шляхів їх розв’язання з урахуванням нових стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку, стану й тенденцій зміни системи державного та регіонального управління, правової бази, становлення громадянського суспільства. В процесі розвитку ринкових відносин, значення ефективності використання трудового потенціалу щоденно посилюється. Однак на ефективність його використання впливає числення кількість факторів як соціального так і економічного характерів; і величина впливу цих факторів різна, в залежності від стану в якому перебуває підприємство, регіон чи держава. Для дослідження цієї проблеми було проведено опитування працівників на одних з найбільших підприємств м. Івано-Франківська: ВАТ “ІФЛРЗ” та ВАТ “ІФЦШК”.

Було опитано 200 чоловік, з них 40%-спеціалісти, 45%-робітники, 15%-керівники. Результати опитування щодо впливу окремих факторів на ефективність використання ТП наступні (таблиця 1.1):

Таблиця 1.1 – Фактори впливу на ТП

Фактори | Ранг

Освітньо-професійний рівень | 1

Рівень матеріальної забезпеченості | 2

Мобільність трудового потенціалу | 3

Підвищення ефективності використання ТП відбувається за допомогою (таблиця 1.2):

Таблиця 1.2 –

Освітньо-професійний рівень | Мобільність трудового потенціалу | Рівень матеріальної забезпеченості

Навчальні заклади | Заклади підвищення кваліфікації | Підприємства

1.Високий рівень вимог до навчання і знань.

2.Надання переваги практичним навичкам.

3.Тісна взаємовідносини із підприємствами, установами та організаціями |

1.Здатність і готовність працівника до переміни праці.

2.Конкурентоздатність працівників.

3.Постійне набуття і розвиток працівникам знань і умінь | 1.Постійне зростання рівня заробітної плати.

2.Диференціація заробітної плати залежно від знань, умінь та практичних навичок.

3.Урізноманітнення форм матеріального стимулювання.

Оскільки ТП являє собою системне утворення, то С. І. Пирожков виділяє три взаємопов’язані між собою підсистеми факторів, що впливають на ТП:

демографічна;

соціально-економічна;

соціально-психологічна.

До числа основних блоків демографічної підсистеми належать: демографічне відтворення, завдяки якому відбувається поновлення поколінь людей як фізичних носіїв соціальних якостей та відносин; стан здоров’я різних груп і категорій населення; стан життєвих потенціалів дієздатного населення; міграційні переміщення як фактор формування загальних меж чисельності вікових груп працездатного населення.

Демографічна підсистема відіграє ключову роль у формуванні трудового потенціалу суспільства при розширеному відтворенні народонаселення . коли ж відтворення відбувається в сповільненому або нульовому режимі, то всі зміни з ТП визначаються соціально-економічною підсистемою, що регулюється виробничими і розподільчими відносинами. Головною для цієї підсистеми є проблема трудової активності, характер і