Поширення “ тіньових” відносин в економічній сфері зумовило їх розповсюдження на трудову сферу. Головними причинами, які сприяли становленню та розростанню “тіньових” відносин у трудовій сфері, експерти назвали саме ті, які пов’язані з недоліками державного управління. Це – наявність “тіньової” економіки держави (59,3 %) та умов для не правової поведінки суб’єктів соціально-трудових відносин (45,1 %), неефективність податкової системи в державі, незбалансованість податкового навантаження на суб’єктів соціально-трудових відносин (40,7 %) та поширення корупції (39,8 %).

Ідеальною моделлю конструювання та підвищення ефективності державного управління є формування досконалої правової бази соціально-економічних і соціально-трудових відносин та забезпечення її реалізації. За оцінками експертів, незначною є розбіжність між впливом соціально-економічних та соціально-трудових відносин на розвиток ТП. Дуже високий та високий вплив соціально-економічних відносин визначили 69,1 % експертів, о соціально-трудових – 64 %. З’ясовуючи недоліки правової сфери, які перешкоджають розвитку ТП, експерти найвагомішими вважають недотримання законодавчо встановлених соціально-трудових прав і гарантій (79,9 %). Саме це зумовлює неспроможність системи державного управління сприяти встановленню правової держави в Україні. Система захисту трудових прав, яка склалася в Україні, більш спрямована на наглядові та контрольні функції, а інші соціально-економічні та організаційно-управлінські важелі використовуються обмежено та некомплексно, що не забезпечує ефективність державного управління взагалі та в трудовій сфері зокрема. Невипадково друге місце серед недоліків правової сфери, які входять у коло несприятливих умов розвитку ТП, посіла недосконалість законодавства в соціально-трудовій сфері, нескоординованість його змісту з господарським, бюджетним, міграційним, податковим законодавствам тощо (64, 6 %).

Близьким за змістом, але конкретизований до гострих сучасних потреб скасування правового безладдя є визначений експертами недолік – відсутність умов правової орієнтації поведінки суб’єктів соціально-трудових відносин (33,6 %). Уже тривалий час Україна вдосконалює через зміни та доповнення Кодексів законів про працю, прийнятих за радянських часів. Міжнародне бюро праці через реалізацію проекту технічного співробітництва “Україна: сприяння реалізації основних принципів та прав у світі праці” сприяло розробленню в Україні Концепції реформування законодавства України про працю та проекту Трудового кодексу. Завдяки міжнародній підтримці процес формування Трудового кодексу в Україні здійснювався на демократичній підставі. Кожна з його книг формувалася із залученням провідних фахівців України та подальшим обговоренням її змісту на наукових семінарах, конференціях та на сторінках газет “Праця і зарплата”, “Урядовий кур’єр”, “Голос України”, профспілкових газет та журналів.

Підвищення соціально-трудових прав та гарантій працівникам стає можливим через реалізацію договірних засад між суб’єктами соціально-трудових відносин на виробничому, галузевому, регіональному та державному рівнях. Законодавство щодо колективних договорів та угод надає можливість сторонам соціального партнерства брати та здійснювати обов’язки, спрямовані на формування сприятливих умов розвитку ТП. Однак, це гіпотетично. Ухвалений у 1993 році Закон України “Про колективні договори та угоди” потребує вдосконалення його змісту. Саме 29,2 % експертів визначили як недолік правової сфери невідповідність законодавства про колективні договори та угоди потребам розвитку ТП, неврахованість серед зобов’язань державної, регіональних, галузевих угод та колективних договорів, положень, які сприяють формуванню умов і можливостей забезпечення якості ТП.

Прагнення України адаптувати її законодавство до кращих світових умов є позитивним напрямом удосконалення правової бази в трудовій сфері. Але цей процес повинен мати виважений характер, ураховувати соціально-економічні умови та можливості додержання законодавчо прийнятих правових норм і гарантій. Тому 12,4 % експертів вважають недоліком правової бази України орієнтування вітчизняного соціально-трудового законодавства на міжнародні стандарти без урахування вітчизняних умов.

Під час оцінювання державного управління трудовою сферою найбільш часто визначався недолік, пов’язаний зі значним відривом законодавчо прийнятих трудових прав, норм, гарантій, вимог від їх фактичної реалізації. У різних варіантах відповідей про наявність цього недоліку свідчило від 46 до 80 % експертів.

З’ясовуючи причини низького рівня соціально-економічної захищеності працівників, найбільш болючими експерти визначили недодержання трудових прав і гарантій, передбачених трудовим законодавством і документами договірного регулювання соціально-трудових відносин (62,8%), а також не затребування відповідальності за недотримання положень трудового законодавства (20,4 %).

Отже, удосконалення державного управління трудовою сферою, досягнення на цій підставі стратегічних орієнтирів щодо збереження та розвитку ТП потребують якісного правового забезпечення та реалізації чинних правових норм. Одночасно у вільних відповідях експертів визначилися обґрунтовані ними додаткові перешкод правової сфери щодо регулювання соціально-правових відносин. Ними є: правова необізнаність суб’єктів соціально-трудових відносин; звуження обсягу соціальних пільг і гарантій (що є порушенням ст. 22 Конституції України); незатребуваність відповідальності роботодавців за порушення соціально-трудових норм; низька правова культура суб’єктів трудових відносин; зниження ролі профспілок у захисті трудових прав працівників.

Стратегічним орієнтиром розвитку України є децентралізація управління, підвищення ролі регіонів у формуванні та реалізації державної та власної політики, подолання міжрегіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку. Украй недостатньою є кількість досліджень щодо оцінки державної та регіональної політики у трудовій сфері. Тому узагальнення результатів експертного опитування надає можливість визначень та порівнянь ефективності державного та регіонального управління (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4 – Оцінка ефективності державної та регіональної політики забезпечення розвитку трудового потенціалу, %  |

Державна політика | Регіональна політика 

У цілому ефективна, але є недоліки | 4,4 | 6,2 

Не дуже ефективна | 31,9 | 31 

Більше неефективна та зовсім