Фінансові компанії Ї небанківські інститути кредитної системи, що спеціалізуються на кредитуванні-продажу споживчих товарів з відстроченням платежу. Вони створюються як самостійні юридичні особи або як структурні підрозділи, філії, дочірні підприємства банків і страхових компаній, які хочуть опанувати відповідні сектори фінансово-кредитного ринку. Якщо фінансові компанії Ї самостійні юридичні особиЇ вони можуть створюватися на акціонерних чи пайових засадах. Фінансові ресурси вони формують за рахунок випуску векселів чи облігацій та залучення короткотермінових банківських кредитів. Процент на такий кредит перевищує банківські відсотки.

Кредитні спілки Ї це кооперативні організації, що створюються з метою акумуляції заощаджень своїх членів та їх взаємного кредитування. Об’єднання за професійною, релігійною територіальною та іншою ознакою. Ресурси кредитних спілок формуються за рахунок вступних пайових внесків членів, а також їхніх наступних внесків.

Кредитні спілки видають кредити на споживчі потреби своїм членам, забезпеченням для яких виступають різні види майна та доходів. Вільні кошти кредитні спілки можуть депонувати на банківських рахунках чи інвестувати у короткострокові державні зобов’язання.

Маючи статус некомерційних громадських організацій, кредитні спілки користуються пільгами в оподаткуванні, тому вони забезпечують нижчі відсотки за використання кредитів своїм членам за банківські та вищий рівень дохідності внесків ніж у банківських депозитів.

Ломбард Ї кредитна установа, що здійснює видачу позик під заставою рухомого майна. Перші ломбарди виникли у XV ст. у Франції, засновані лихварями, вихідцями з Ломбардії Ї італійської провінції. У XVI ст. з’являються державні ломбарди як засіб протидії високим лихварським процентам.

Ломбарди надають споживчі кредити фізичним особам під заставу рухомого майна, вартість якого на 20-50 % перевищує суму кредиту і право власності на нього зберігається за власником протягом певного часу. Виручка від реалізації майна повинна покривати величину кредиту, вартість зберігання майна та відсотки, нараховані за кредит.

Ломбарди можуть приймати цінні речі на зберігання за певну плату.

Міжбанківські об’єднання утворюються банками та іншими СКФІ з метою координації та узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики та для захисту своїх професійних інтересів.

Перші об’єднання виникли внаслідок становлення величезних промислових монополій та конкурентної боротьби між банками.

Основні способи створення міжбанківських об’єднань:

злиття самостійних банків;

поглинання одним банком своїх конкурентів.

Рис. 9.1 – Класифікація міжбанківських об’єднань

За складом учасників: 1) банківські; 2) змішаного типу.

За цілями: 1) комерційного типу Ї максимізація прибутку;

2) некомерційного Ї надання послуг членам.

За строками: 1) безстрокові або постійні; 2) створені на строк.

За ступенями залежності і підпорядкування :

асоціативні; 2) корпоративні.

Банківський консорціум Ї тимчасове об’єднання на договірній основі кількох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних чи інших банківських операцій Ї організовуються під головуванням найбільшого банку, юридична самостійність учасників не втрачається.

Синдикати Ї тимчасові банківські об’єднання, створені для розміщення великих випусків цінних паперів, обслуговування емісійно-засновницької діяльності клієнтів.

Банківський картель Ї об’єднання крупних банків навколо угоди про розподіл сфер діяльності (узгодження політики процентних ставок; дивідендів; умов кредитування тощо).

Банківський концерн Ї монополістичне об’єднання акціонерних банків, коли великий банк стає власником контрольного пакета акцій юридично самостійних банків, тому починає контролювати їх діяльність.

Банківська холдингова компанія Ї акціонерні товариства різні за специфікою діяльності, що є незалежні, але об’єднані під керівництвом акціонерного товариства, якому належать контрольні пакети акцій усіх акціонерних товариств концерну.

Однобанківські холдингові компанії Ї 1 банк + парабанки.

Багатобанківські Ї 2 банки + парабанки.

Банківський трест Ї це монополістичне об’єднання банків, яке утворюється об’єднанням власності банків, що входять до його складу. Останні втрачають юридичну, комерційну самостійність і підпорядковуються одному органу управління. Трест ґрунтується на пайовій формі власності.

Інфраструктура кредитної системи Ї комплекс засобів, які забезпечують нормальне функціонування інститутів кредитної системи, вона включає такі елементи:

нормативно-правове забезпечення, що включає систему законів і підзаконних актів, які регулюють діяльність кредитних інститутів;

система захисту інтересів вкладників банків;

національні асоціації банків та інших кредитних установ;

інформаційне забезпечення (банківських рейтингів);

розрахункова мережа;

інкасаторське та охоронне обслуговування кредитних інститутів;

система підготовки кадрів.

Форма кредиту синтезує зміст і організацію кредитних відносин. Вона визначається функціональними ознаками: характером кредитних відносин; складом учасників; об’єктом і сферою кредитування та ін.

До функціональних ознак кредиту належать:

комерційний Ї товарна форма кредиту, що надається продавцями покупцям у вигляді відтермінування платежу за продані товари, надані послуги. Оформляється векселем;

споживчий кредит Ї надається в національній валюті фізичним особам-резидентам на придбання споживчих товарів і послуг і погашається поступово;

державний Ї надається юридичними та фізичними особами державі (в особі центральних та місцевих органів влади);

банківський Ї надається банками, як правило у грошовій формі; банки можуть виступати не тільки кредиторами, але й позичальниками;

міжнародний Ї надаються позичкові капітали одних країн іншим у тимчасове користування на засадах поворотності, строковості, платності.

Провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківський кредит, що ґрунтується на наступних принципах:

цільовий характер кредитування певних господарських процесів;

поворотність позики Ї надання у тимчасове використання з поверненням основної суми боргу;

строковість Ї повернення згідно термінів, передбачених угодою;

платність Ї сплата % за користування позикою;

забезпеченість Ї відповідність вартості застави заборгованості за позикою.

Існує багато класифікацій банківського кредиту:

за призначенням: виробничий, споживчий;

за терміном використання: коротко (до 1 року), середньо (до 2 років) та довгостроковий;

за забезпеченням: забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані (банками, третіми особами), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхових компаній), незабезпечені (бланкові);

за ступенем ризику: стандартні, нестандартні, сумнівні, небезпечні, безнадійні;

за методами надання: разові,